Загальна теорія держави і права

Презумпції – важливий і досить гнучкий інструмент регулювання правовідносин, завдяки якому зникають сумніви в існуванні певного юридичного факту, оскільки в них:

-  відображаються вихідні, принципові засади прав;

-  закладений механізм реалізації цих засад. Законні презумпції бувають двох видів:

•  неспростовні презумпції – не потребують доведення, тому що не підлягають сумніву;

•  спростовні презумпції – можуть бути спростовані в результаті встановлення іншого що-до цих фактів, (див. ще про презумпції у § «Основні стадії застосування норм права»).

Види презумпцій за субординацією в правовому регулюванні та і'х риси:

матеріально-правові процесуально-правові 

- містять правоположення про на-явність (відсутність) певного юри-дичного факту при існуванні інших фактів, які можуть мати відношен-ня до іншого суб'єкта даних право-відносин або неозначеного кола осіб - виключають необхідність доказів для винесення рішення або вказу-ють на суб'єкта, на якого поклада-ється тягар доведення під час роз-гляду юридичної справи, чим встановлюється порядок застосу-вання норм процесуального права 

 

>>>374>>>

 

- служать передумовою для іс-   - мають передумовою матері-нування процесуальної презумп- ально-правову презумпцію ції 

- вступають у дію лише за доведе-ності умов їх застосування – завжди випливають із правової норми і розподіляють тягар дове-дення суворо визначено, а не при-близно 

- завжди можуть бути спростовані через доказ про відсутність фактів, за наявності яких вони застосову-ються - не можуть бути спростовані, якщо матеріально-правова презумпція є незаперечною 

Слід зважити на те, що в більшості правових норм матеріальні і процесуальні види презу-мпцій тісно переплітаються.

Кожна галузь права має чималий «набір» презумпцій. Наприклад, у Цивільному кодексі України закріплено таку презумпцію, як презумпція вини. Вина визнається обов'язковою умовою для застосування заходів цивільно-правової відповідальності за порушення дого-вірних зобов'язань або у разі заподіяння шкоди. Правда, із презумпції вини є винятки. І все ж таки загальним правилом у країнах континентальної Європи є таке: неодмінною пе-редумовою договірної відповідальності є вина боржника.

Іншим прикладом презумпції може бути закріплена в Цивільному кодексі Російської Фе-дерації презумпція розумності і добросовісності учасників цивільних правовідносин (ч. З ст. 10). Це означає, що: 1) операції юридичної особи, які виходять за межі її правоздатнос-ті, визнаються недійсними; 2) учасник цивільних Правовідносин визнається добросовіс-ним, а доводити його недобросовісність має той, хто з такими діями пов'язує певні юри-дичні наслідки.

Щоб не виникало потреби у розширювальному тлумаченні презумпцій --ні судовому, ні доктринальному, вони повинні закріплюватися в законах і чітко формулюватися.

§ 13. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків

Правовідносини органів внутрішніх справ та їх співробітників виникають, як правило, в галузі публічного права, тобто є

 

>>>375>>>

субординаційними відносинами (влада – підвладність) – відносинами по вертикалі.

Правовідносини органів внутрішніх справ за сферою поширення можна поділити на дві категорії:

•  зовнішні;

•  внутрішні.

Зовнішні правовідносини – це відносини між органами внутрішніх справ і громадянами, організаціями, підприємствами, установами, які виникають у ході забезпечення громадсь-кого порядку і безпеки особи, суспільства, держави.

Внутрішні правовідносини – це відносини усередині системи органів внутрішніх справ між: а) службами і підрозділами різних рівнів; б) між ними і вищими посадовими особа-ми; в) по лінії «начальник – підлеглий» у службі, підрозділі.

Органи внутрішніх справ можуть вступати й у нетипові для них правовідносини. Вони виникають між несупідрядними органами і мають, як правило, договірний характер.

Нетипові правовідносини органів внутрішніх справ, що виникають у результаті договору:

-  договори на охорону об'єктів підрозділами позавідомчої охорони МВС;

- договори на супровід;

-  договори на організацію охорони громадського порядку на комерційній основі при про-веденні масових заходів;

- договори, пов'язані з реалізацією права засуджених на свободу віросповідання в місцях виконання покарання у виді позбавлення волі та ін.

Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за галузями права:

-  конституційно-правові;

- адміністративні правові;

- адміністративно-процесуальні;

-  кримінально-правові;

–  кримінально-процесуальні;

– кримінально-виконавчі;

–  цивільно-правові;

-  цивільні процесуальні та ін.

Види правовідносин у діяльності органів внутрішніх справ за функціями права:

охоронні – основні; регулятивні.

 

>>>376>>>

Суб'єкти правовідносин системи органів МВС:

•  органи внутрішніх справ у цілому;

• органи міліції як складова частина органів внутрішніх справ;

•  інші структурні підрозділи органів внутрішніх справ;

•  окремі посадові особи органів внутрішніх справ. Компетенція органів внутрішніх справ включає:

1. Повноваження (правообов'язки):

а) забезпечення особистої безпеки громадян;

б) попередження і припинення злочинів та адміністративних правопорушень;

в) розкриття злочинів;

г) охорона громадського порядку і забезпечення громадської безпеки, надання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об'єднанням у здійсненні їх законних прав і інтересів.

2.  Предмет відання – головний напрямок діяльності, тобто основне функціональне при-значення (наприклад, у міліції це охорона громадського порядку).

3. Відповідальність за результати своєї роботи. Діяльність органів внутрішніх справ ви-значається законами

та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єкти правовідносин системи