Загальна теорія держави і права

§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість

Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.

Система правового виховання – це сукупність основних частин (елементів) правовиховно-го процесу, яка забезпечує його певний порядок і організацію.

Систему правового виховання складають такі елементи:

1) суб'єкти – державні органи, організації, спеціально уповноважені державою особи, що здійснюють правовиховну діяльність;

2)  об'єкти – виховувані громадяни або громадські групи;

3)  сукупність правовиховних заходів, певних способів і засобів.

Суб'єкт правового виховання може мати правовиховну функцію як основну (Національна юридична академія України, Одеська юридична академія, Київська академія внутрішніх справ, Університет внутрішніх справ, юридичні факультети державних університетів та ін.) або як одну із багатьох (ради народних депутатів, прокуратура, адвокатура, органи юстиції, МВС та ін.).

 

>>>482>>>

Об'єкт правового виховання (громадяни) у ході правовихов-ного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:

1) об'єктивний фактор – позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридич-ної практики та ін.), або негативні умови, що ускладнюють правовихов-ну діяльність (не-досконалість законодавства, невідпрацьованість способів і засобів правового виховання та ін.);

2) суб'єктивний фактор – позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості (її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (правова наста-нова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм).

Правовиховні заходи можна зобразити у вигляді сукупності способів і засобів правового виховання. Способи правового виховання:

– правова освіта (або інакше: правовий всеобуч); - правова пропаганда;

–  юридична практика державних органів та інших організацій (наприклад, правовиховна діяльність суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури і т.д.);

– правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у здійсненні (реалізації) та охороні правових норм;

– самовиховання. Засоби правового виховання:

1)  нормативно-правові акти, акти застосування норм права;

2)  ознайомлювальні і роз'яснювальні матеріали про правові акти в пресі (у кожній газеті мають бути рубрики типу «Правова освіта», «Юридичний всеобуч», «Консультує юрист», «Запитуйте – відповідаємо»);

3) правові радіо- і телевізійні журнали типу «Право», «Закон» та інші у республіканському (Автономна Республіка Крим), обласних, міських і районних центрах, які систематично інформують про законодавчі та інші нормативні акти України, діяльність органів законо-давчої, виконавчої та судової влади, органів юстиції, а також про стан правопорядку, бо-ротьби з правопорушеннями тощо;

4)  юридичні газети, метою яких є поширення правових знань;

 

>>>483>>>

5) організаційно-освітні: прес-конференції[1], брифінги[2], зустрічі[3], лекції, бесіди, семіна-ри, вечори питань і відповідей, консультації та ін.

Заслуговує на увагу пропозиція про створення довідкової інформаційно-правової теле-фонної служби для оперативних відповідей на запитання індивідів, які відчувають потре-бу у виборі лінії своєї поведінки з погляду її відповідності нормам права, закону.

Механізм правового виховання --це порядок перенесення правових ідей і настанов, що мі-стяться в суспільній правосвідомості, у свідомість виховуваних (особи, громадської гру-пи).

Функціональними елементами механізму правового виховання є такі:

1) суспільна правосвідомість;

2)  система норм права;

3) способи і засоби правового виховання;

4)  правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими ідеями і настано-вами, що містяться в суспільній правосвідомості.

Стрижневою ниткою, яка пов'язує усі ланки (структурні елементи) механізму правового виховання, є правова інформація, яка на рівні перших трьох елементів виступає як опові-щувальна (дескриптивна), а на рівні четвертого елемента – як командна (прескриптивна) інформація.

Суспільна правосвідомість і правосвідомість виховуваних – це внутрішня, духовна части-на механізму правового виховання, а система норм права, способи і засоби правового ви-ховання -його зовнішня, інструментальна частина.

Механізм правового виховання особи в духовному внутрішньому зрізі (правовиховний процес особи) можна зобразити у вигляді таких стадій:

 

>>>484>>>

1)  накопичення правових знань, правової інформації;

2)  перетворення накопиченої інформації на правові переконання, звички правомірної по-ведінки;

3)  готовність діяти, керуючись цими правовими переконаннями, тобто поводитися пра-вомірно, відповідно до закону.

Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особи, її правова культура.

Правова вихованість – внутрішній духовно-правовий стан, у якому перебуває особа в мо-мент прийняття рішення про те, як поводити себе у тих чи інших обставинах. Це стан пра-восвідомості особи, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправ-ної поведінки. Рівень правової вихованості – це не тільки знання права і розуміння необ-хідності виконувати правові розпорядження. Він визначається ступенем сформованості ставлення до права і правового закону як до цінностей, що існують в демократичному су-спільстві поза конкуренцією.

§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч)

Правовий всеобуч – це єдина загальнодержавна система вивчення законодавства, яка охо-плює усі верстви населення, усіх державних службовців. Правовий всеобуч і правова осві-та – по суті одно й те ж. Правова освіта, як і правове виховання, являє собою процес за-своєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень