Загальна теорія держави і права

Співробітник органу внутрішніх справ – це особа, покликана стати вище своїх звичок, ба-жань: він повинен робити свою справу так, як цього вимагають найвищі інтереси суспіль-ства. Правопорушники – часто особи сильні, цілеспрямовані, вести двобій з якими не про-сто. Нерідко робота над розкриттям і розслідуванням злочинів – сутичка між особистос-тями, характерами.

Людина формується як особистість у процесі соціальної практики. Юридична освіта – пе-рший крок до утвердження себе як особистості в галузі реалізації права, Юридична освіта повинна забезпечити знання і розуміння мови і технічної майстерності, необхідних для практикуючого співробітника органу внутрішніх справ, включаючи розуміння правових і етичних обов'язків, прав і основних свобод людини, визнаних законодавством країни і міжнародним правом.

Слід звернути увагу на систему деонтологічних вимог (грец, деон – належне), які висува-ються до випускника – майбутнього співробітника органу внутрішніх справ у галузі куль-тури:

– морально-етична (засвоєння гуманістичних принципів моралі, уміння ними керуватися на практиці);

– політична (знання політичної стратегії та тактики держави, провідних політичних партій і рухів, уміння користуватися інструментарієм політичної діяльності і бути політичне ак-тивним);

 

>>>479>>>

-  психологічна (знання психічного складу особи, уміння користуватися психодіагности-кою у ході вирішення юридичної справи);

- естетична (виражається в службовому етикеті, мові спілкування, зовнішньому вигляді юриста, естетичному вигляді оформлюваних ним документах та ін.).

Вони доповнюють його правову культуру і створюють кодекс його професійної поведін-ки, стрижнем якої є внутрішнє веління службового обоє 'язку.

Правова культура співробітників органів внутрішніх справ визначається не тільки науко-вими знаннями про сутність, характер і взаємодію правових явищ взагалі, механізм право-вого регулювання, правове полі держави, його окремі напрямки. Вона передбачає й кри-тичне творче осмислення правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістич-ного, демократичного і морального змісту.

До культури співробітника органу внутрішніх справ належить знання державної мови України, особливостей етичної культури і національних традицій того регіону, де він здій-снює професійну діяльність.

Виключне значення має проблема подолання правового нігілізму співробітника органу внутрішніх справ, його некомпетентності, низького професіоналізму, невміння розібрати-ся в конкретних життєвих ситуаціях, дати їм правильну юридичну оцінку, в результаті чо-го з'являються незаконні і необгрунтовані рішення.

Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ повинна бути Іи-щою за правову культуру інших громадян.

 

  

________________________________________

[1] Юридична практика – це юридична діяльність, пов'язана з прийняттям, тлумаченням, застосуванням правових розпоряджень, узята в єдності з накопиченим соціально-правовим досвідом.

Глава 26 ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ. ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ

§ 1. Поняття, ознаки І функції правового виховання

Правове виховання – це цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формуван-ня у неї правової культури і активної правомірної поведінки. Основна мета правового ви-ховання –

 

>>>480>>>

дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити її поважати закони і підзаконні акти та додержуватися їх, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень. Кожна людина, знаючи свої права і обов'язки, може грамотно захищати себе від незаконних дій з боку юридичних органів, що застосовують право.

Правове виховання тісне пов'язане з усіма видами соціального виховання – моральним, політичним, естетичним та ін. їх можна назвати «субправовими», тобто такими, що «при-лягають до правового», «пов'язані з правовим», оскільки всі вони втягуються в орбіту пра-вового виховання.

Ознаки (риси) правового виховання:

1)  будується на засадах системи норм права;

2)  припускає впровадження в правосвідомість виховуваних складових елементів упоряд-кованих суспільних відносин – дозволянь, зобов'язувань, заборон.

Поєднуючись у процесі функціонування права із заходами державного забезпечення, до-зволяння, зобов'язування, заборони перетворюються на первинні засоби правового регу-лювання, які створюють умови для здійснення правомірної поведінки;

3)  спирається на можливість застосування примусової сили держави через покладання юридичної відповідальності на правопорушників;

4) охоплює суб'єктів права, які не тільки додержуються правових норм, а й є схильними до правопорушень та порушили ці норми;

5) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних способів і засобів;

6) здійснюється вихователями, що, як правило, мають юридичну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю правового виховання є формування правової настанови на узгодження прагнень і сподівань особи з інтересами і сподіваннями суспільства, тобто процес вироблення не-похитних правових ідей і принципів у правосвідомості виховуваних, формування правової культури.

Зміст правового виховання -- це процес цілеспрямованого і систематичного впливу на правосвідомість особи (групи) за допомогою сукупності (комплексу) правовиховних захо-дів, пев-

 

>>>481>>>

них способів і заходів, які має у своєму розпорядженні суспільство.

Функції правового виховання:

1)  передача виховуваним (індивідам, громадським групам) певної суми правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідомості виховуваних, виро-блення правової настанови на правомірну поведінку;

Правове виховання відбувається в правовому полі, у врегульованих правом сферах суспі-льних відносин.

Не слід плутати правове виховання і правове регулювання, хоча вони й є взаємозалежни-ми. Об'єктом правового регулювання є головним чином відносини – вольові акти поведін-ки особи, а об'єктом