Загальна теорія держави і права

Тісна взаємодія і взаємозв'язок проявляються між правовою і моральною культурою. Оці-нка правових явищ, здійснювана правосвідомістю, є не тільки правовою, а й їх моральною оцінкою, визначенням їх відповідності моралі суспільства. Тому будь-які порушення за-конності, ігнорування законних прав і інтересів особи, недодержання вимог справедливо-сті при вирішенні питань про юридичну відповідальність завжди розглядаються як амора-льні явища. У свою чергу, правова культура справляє зворотний вплив на моральну куль-туру. Вона служить необхідною умовою формування високих моральних якостей грома-дянина. Знання і розуміння сутності і соціального призначення правових явищ -- права, правосуддя, законності, правової відповідальності, непохитна переконаність у необхіднос-ті суворого додержання норм права сприяють зміцненню у свідомості людини основних принципів і категорій моралі.

Правова культура є складовою частиною і найважливішою засадою демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1)  правову культуру суспільства;

2)  правову культуру особи;

3)  правову культуру професійної групи.

 

>>>470>>>

§ 5. Правова культура суспільства

Правова культура суспільства – це різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства.

Система цінностей – це активність суб'єктів права у правовій сфері, добровільність вико-нання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цін-ностей в галузі права, що існують в реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні збігається з поняттям «правова сис-тема».

Правова культура відображає такі зрізи правової реальності (правової системи):

–  структурно-функціональний;

–  аксеологічний (оцінний).

Структурно-функціональний зріз уможливлює розкриття статики (структурного аспекту) і динаміки (функціонального аспекту) правової культури. Структурний аспект (статика) правової культури характеризує її склад, внутрішню будову; функціональний (динаміка) – виникнення, розвиток і взаємодію елементів правової культури між собою і з іншими со-ціальними явищами, насамперед моральною, політичною та іншою культурами.

Аксеологічний (ціннісний) зріз розкриває систему цінностей, створених у ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права, тобто все те, що належить до правово-го прогресу.

Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культу-ри суспільства включає.

1) культуру правосвідомості – високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав людини;

2)  культуру правової поведінки – правову активність громадян, яка виражається в право-мірній поведінці;

3) культуру юридичної практики – ефективну діяльність законодавчих, судових, правоза-стосовних, правоохоронних органів.

Функції правової культури – це основні напрямки осягнення правових цінностей – вітчиз-няних і світових.

 

>>>471>>>

Основними функціями правової культури є:

1)  пізнавальна – засвоєння правової спадщини минулого і сьогодення – вітчизняної та іноземної;

2) регулятивна – забезпечення ефективного функціонування всіх елементів правової сис-теми і створення непохитного правопорядку;

3)  нормативно-аксеологічна – оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, ста-ну законності і правопорядку відповідно до норм права держави і міжнародних стандар-тів.

Показником правового прогресу є високий рівень правової культури. Рівень розвитку пра-вової реальності як особливої системної якості і є правовою культурою. Правова культура в кожен даний момент «присутня» у кожній даній крапці правової реальності, не збігаєть-ся з нею цілком, але існує в ній як складова частина, здатна виступати у вигляді показника (характеристики) рівня розвитку цієї реальності.

§ 6. Правова культура особи

Правова культура особи – це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і хара-ктер прогресивно-правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Поінформованість була і залишається ва-жливим каналом формування юридичне зрілої особи;

2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів (емо-ційно-психологічний зріз);

3)  уміння користуватися правовим інструментарієм – законами та іншими актами – у практичній діяльності (поведінковий зріз).

Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, сту-пінь засвоєння і використання ним правових начал державного і соціального життя. Пра-вова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження що-до нього як про соціальну цінність, і головне – активну роботу з його здійснення, зі зміц-нення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура особи -це її позитив-на правова свідомість у дії. Вона включає перство-

 

>>>472>>>

рення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду.

Змістом правової культури особи є:

1)  правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;

2)  правомірна поведінка;

3) результати правомірної поведінки і правового мислення. Показником правової культу-ри особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:

1)  наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної правомірної дія-льності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення до права, переконаності в не-обхідності і справедливості правових норм, їх добровільного