Загальна теорія держави і права

рухомі, емоційні пізнавальні, передба-чають самооцінку, тоб-то вміння критично оцінити свою поведін-ку з погляду її відпові-дності праву нерухомі, стійкі, висту-пають як регулятори поведінки 

Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, що відобра-жають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене проникнення в сутність правових явищ.

Це концептуально оформлена, логічно систематизована, теоретично і науково осмислена правосвідомість. Інтелект є провідним елементом правової ідеології. Сучасна правова іде-ологія ґрунтується на системі теорій, ідей і принципів: теорії соціальної правової держави, принципу поділу влади, теорії народного суверенітету, визнання пріоритету загальнолюд-ських цінностей над класовими, принципу верховенства права, переваги загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права та ін.

Правова ідеологія 

правові ідеї, теорії, пе-реконання правові поняття, пра-вові категорії правові принципи 

Правова ідеологія і правова психологія можуть містити в собі інтелектуальні та емоційні елементи, але в різних пропорціях, а також як істинні, так і помилкові (міфологізовані) знання про

 

>>>464>>>

правову дійсність. Так, у СРСР офіційна марксистсько-ленінська ідеологія розглядала права людини як державні дарування, а не як продукт природного розвитку. Це була мі-фологізована державна ідеологія.

Було б невірним принижувати значення емоцій і почуттів (правову психологію) порівняно з інтелектом (правовою ідеологією). Емоції та почуття – необхідне тло, на якому виявля-ються (складаються, реалізуються) правові погляди, ідеї, теорії. Емоції – сліпі, поки вони не зливаються з об'єктивним підходом до дійсності, її раціональним освоєнням. На рівні правової ідеології це усвідомлення реальності виражається в мотивах, які формуються че-рез цілі. Ціль вплітає усвідомлені інтереси в зміст свідомої діяльності (інтереси служать джерелом цілей), сприяє формуванню правової настанови на правову (правомірну, непра-вомірну) поведінку.

Правова поведінка – вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм у реальну правову поведінку. Вона складається із елементів, що визнача-ють її напрямок (характер), – мотивів правової поведінки, правових настанов.

Правова настанова – готовність особи проявити активність у сфері пізнання і реалізації права. Вона становить конкретну програму поведінки у певних умовах, яка формується з усіх належних суб'єкту правових (правомірних і протиправних) знань, оцінок, думок, на-строїв, звичок, навичок, сподівань, ставлень до кого-небудь і до чого-небудь, котрі пере-ходять в інтереси і прагнення.

Поведінковий елемент правосвідомості синтезує в собі раціональні та емоційні моменти. Через нього відбувається реалізація психологічного та ідеологічного елементів.

Правова поведінка проявляється у формі дій (вчинків), які впливають на стосунки суб'єк-тів, або у формі бездіяльності, яка, навпаки, ніяких змін у стані суспільних відносин не спричиняє. Перш ніж правова поведінка зовні виразиться у вигляді правового вчинку, по-винна виникнути правова настанова, мотив правової поведінки у правосвідомості суб'єкта.

Виникнення правової установки припускає: 1) поінформованість про норму права; 2) ро-зуміння її змісту; 3) оцінку, тобто ступінь схвалення, норми права; 4) ставлення до прав інших осіб; 5) емоційне переживання з приводу функціонування нор-

 

>>>465>>>

ми права; 6) готовність до дії. Правова настанова – суб'єктивний регулятор поведінки.

Отже, від поведінкового елемента правосвідомості залежить ступінь її якісного стану (правомірна поведінка, правова активність, правове порушення та ін.).

Правова поведінка 

мотиви правової поведінки

- всебічне осмислення ситуації, невидимий процес розщеплення свідомості на правомірну і проти-правну правові настанови

- відображають готовність до пев-ної правової поведінки в результаті оцінки правових явищ, впливають на всі основні функції правосвідо-мості 

§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відобра-ження правової дійсності

За суб'єктами (носіями) правосвідомості розрізняють такі форми правосвідомості:

1) індивідуальну – сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкрет-ного індивіда;

, 2) групову – виражає ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства (наприклад, вимоги страйкуючих шахта-рів);

3) суспільну – виражає ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.

Суспільна і групова правосвідомість проявляється не інакше як через індивідуальну пра-восвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь призму особистих інтересів, рис ха-рактеру. Було б невірним говорити, що суспільна і групова свідомість – це сума суджень про право кожного із членів соціальних груп, народу (суспільства). Суспільна і групова правосвідомість виражає найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права і правових явищ членами соціальних спільнот.

За глибиною відображення правової дійсності правосвідомість може бути:

 

>>>466>>>

1) повсякденною, непрофесійною – являє собою життєві, часом поверхневі судження про право людини, яка стикається з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя. Вона створюється насамперед як результат того юридичного вихо-вання, що вона одержує, будучи членом упорядкованого суспільства;

2) професійною – спеціалізовані правові знання, що використовуються в роботі професіо-налами-юристами (у суді прокурор – обвинувачує, адвокат – захищає та ін.). Вона вклю-чає:

а)  наукову (теоретичну) правосвідомість учених, викладачів вузів;

б)  практичну правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів та ін. Право-свідомість юриста припускає високий рівень правового мислення, багато в чому є детер-мінованою чинним правом.

§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчо-сті і