Загальна теорія держави і права

– звичаєво-общинний (африканська група – країни Африки, Мадагаскар).

Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспек-тивному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які збе-регли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших – залежно від держави – новацій. Проте це не означає, що з урахуванням «соціалістичного» забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правової системи.

§ 5. Місце правової системи України

У історії України правова система формувалася в періоди становлення державності – Ки-ївської Русі, гетьманщини XVII – XVIII століть, УНР, ЗУНР, Гетьманату П.Скоропадського початку XX ст., своєрідно – в УРСР. Стабільності в її розвитку не було, оскільки була відсутня незалежна державність в Україні. Розвиток української правової системи в IX – на початку XIX століть, сприйняття нею візантійської культури, духу піз-ньорим-ського права, а також вплив Литовських статутів, Магдебурзького права та ін. (про що свідчить, наприклад, Кодекс 1743 р. – «Права, за якими судиться малоросійський народ»), дозволяють дійти висновку про її корені у романо-германському типі правової системи.

Більш ніж 70 років історії радянської України дали підставу віднести її правову систему, як і правові системи республік СРСР, до соціалістичного типу. Право радянської України сприйняло романо-германську концепцію правової норми. Закон вважався основним дже-релом права. Звичаю і судовій практиці відводилася допоміжна роль. Доктрина не визна-валася джерелом права.

Проте галузі, інститути і поняття права розглядалися з позицій домінування публічного права і класового інтересу. Відкидався поділ права на дві підсистеми: приватне і публічне. Відповідно до тези В.І. Леніна про те, що радянська держава не визнає нічого приватного, заборонялися приватна підприємницька діяльність, валютні операції, комерційне посеред-ництво та ін. Суворо регламентувалися цивільні договори. Повноваження суб'єктів госпо-дарської діяльності обмежувалися плановим веденням

 

>>>526>>>

економіки, усуспільненням власності, націоналізацією підприємств, банків та ін.

У зв'язку з пануванням марксистсько-ленінської ідеології і партійного (КПРС) диктату кримінальне і публічне право передбачало жорсткі санкції за антирадянську агітацію і пропаганду. Відбулася ідеологізація судового провадження. Сформувався обвинувальний ухил при розгляді справ у суді. Затвердився ка-рально-залякувальний режим, який діяв для громадян відповідно до принципу: дозволено лише те, що не заборонено. Переважало використання імперативних норм права.

Після проголошення незалежності правова система України формується на нових засадах як самостійна (в минулому вона складала частину єдиної правової системи СРСР). Вона звільняється від псевдосоціалістичної (радянської) сутності, яка приглушила її континен-тально-європейські корені і забарвила їх у класово-ідеологічні тони.

Нині можна говорити про створення фундаменту незалежної правової системи України, значною мірою очищеної від партійно-догматичних нашарувань попереднього періоду. Проте правова система України перебуває у стадії перехідного періоду і зберігає деякі ри-си соціалістичної системи, із якої вона вийшла.

Водночас за період незалежності України закладено правовий фундамент, що дозволяє стверджувати, що вона входить до романо-германського типу правової системи на правах особливого європейського різновиду.

Відзначимо, що правові системи, крім спільних ознак, які їх об'єднують в один тип, мають певні відмінності. Вони і утворюють їх своєрідність і неповторність.

 

  

________________________________________

[1] К. Цвайгерт і Х.Кьотц вважають, що «законодавче порівняльне правознавство» відомо з першої половини XIX ст. у Німеччині (Прусське загальне земське право 1794 р. і Авст-рійське цивільне уложення 1811 р.) і Франції (ЦК як сплав римського писаного права південних провінцій з кутюмами / переважно германського походження/) (див.: К. Цвай-герт, X. Кьотц. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – М., 1998. – Т. 1.- С. 80),

[2] Крім порівняння – загального і галузевого, велике значення мають: порівняльно-правові дослідження міжнародного права і внутрішнього права країн світу; порівняльно-правові дослідження сучасних правових вчень.

[3] В 1967 р. був опублікований перший російський переклад другого французького видан-ня цієї книги. У 1988 р. вийшов російський переклад сьомого видання цієї книги, зробле-ний професором В.А. Тумановим.

[4] Див.: Цвайгерт К., Кьотц Г. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. – М., 1998. – Т. І–II.

[5] Див.: Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридичнеская география мира. М., 1993.

[6] Див.: Теория государства и права / Под ред. В.М.Корельского и В.Д.Пере-валова. – М., 1997; Загальна теорія держави і права / За ред. В.В. Копєйчи-кова. - К.., 1997.

Глава 29 РОМАНС-ГЕРМАНСЬКИЙ ТИП ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи

Загальновизнаним центром розвитку романо-германского типу правової системи є конти-нентальна Європа, тому його називають ще континентальним. Як і англо-американський, рома-но-германський тип правової системи вважається класичним.

 

 

>>>527>>>

\ Романо-германський тип правової системи --це сукупність національних правових сис-тем держав, що мають загальні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенде-нцій розвитку на основі давньоримського права і його пристосування (разом із канонічни-ми і місцевими нормами-звичаями) до нових національних умов. Його характерними ри-сами є домінування нормативно-правового акта як форми (джерела) права, поділ системи права на дві підсистеми – публічну і приватну, диференціація і кодификація галузей пра-ва.

Романо-германський тип правової системи охоплює країни континентальної Європи: Францію, Бельгію, Люксембург, Іспанію, Португалію, Нідерланди, Австрію, Ліхтенштейн, Німеччину, Швейцарію, Бельгію