Загальна теорія держави і права

Предмет:

Правознавство

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

402

Мова:

Українська

Оцінка:

роки XX ст. економічна та соціальна функції буржуазної держави чітко визначилися, і сфера правового регулювання розширилася за їхній рахунок. Держава взяла на себе турботу про соціальне забезпечення громадян, через що одтимала назву держави «загального благоденства». Відбулися зміни в сфері і напрям-ку правового регулювання в Україні. В умовах командно-адміністративної системи Ра-дянської України принцип планування поширювався на всі економічні відносини, на всі галузі виробництва. У сучасних умовах ступінь утручання держави в економічні відноси-ни зменшився, однак держава змушена програмувати економічну діяльність. Економіка України не зможе звестися на ноги без підтримки держави, а виробництво не в змозі функціонувати без державних замовлень. Це не означає, що держава повинна займатися патерналістичною діяльністю -підтримувати будь-які неефективні виробничі структури, виділяючи їм дотації, списуючи їхні борги.

[3] Процесуальне право – система норм, що визначають процедуру реалізації норм ма-теріального права в різних формах правової діяльності уповноважених на те суб'єктів.

[4] Щоб уникнути цього, у Законі України «Про податок на додаткову вартість» (п. 1 ст. 1) вказується, що терміни – корпоративні права, пов'язана особа, резидент, нерезидент, гудвіл, гроші, цінні папери, деривативи, дивіденди, відсотки, кредит, депозит, лізинг (оренда), бартер, звичайні ціни, безкоштовно отримані товари (роботи, послуги), валові витрати виробництва (оборот), основні фонди та нематеріальні активи – повинні ро-зумітися у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Глава 28. ПРЕДМЕТ ЗАГАЛЬНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО ПРАВОЗНАВСТВА. ПОНЯТТЯ ТИПУ І ТИПОЛОГІЇ ПРАВОВИХ СИСТЕМ СВІТУ

§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавс-тва.

Порівняльне правознавство, або юридична компаративістика (лат. comparativus – порівня-льний), – наука, яка займається дослідженням загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування сучасних правових систем світу.

Науку порівняльного правознавства слід відрізняти від порівняльно-правового методу. Порівняльно-правовий метод – це зіставлення юридичних понять, явищ, процесів одного порядку і з'ясування подібності та відмінності між ними. Залежно від об'єктів порівняль-не-правовий метод застосовується вибірково за обов'язкової умови їх порівняності.

Об'єктивно необхідним є процес пізнання права в загальносвітовому порівняльному аспе-кті (між різними правовими системами світу), тобто міжнаціональне порівняння, порів-няння різних правових систем, існуючих у державах світового співтовариства. В основі такого порівняння лежать процеси, що закономірно відбуваються у світовому співтовари-стві – розроблення і формування правових систем молодих держав, розширення і поглиб-лення зв'язків між державами і групами країн, інтеграція низки країн у єдине ціле. Порів-няння уможливлює класифікацію державно-правових явищ, властивих правовим системам різних країн, з'ясування їх історичної послідовності, генетичних зв'язків між ними, ступінь запозичення елементів (норм, принципів, форм права) однієї правової системи в іншої.

У світовому науковому середовищі неоднозначно тлумачаться зміст і призначення юри-дичної компаративістики. Навіть у найменуванні цієї науки виявляються деякі розбіжнос-ті, що пояснюється, крім різних підходів до визначення об'єкта і предмета цієї науки, не-однаковим праворозумінням. У Франції перевага віддається терміну «порівняльне право», у країнах Латинської

>>>517>>>

Америки і деяких інших країнах – «порівняльному законодавству», у Німеччині, Україні, Росії – «порівняльному правознавству»[1]. Проте юристи всіх країн вважають за природне розглядати свої правові системи як із погляду їх внутрішніх рис і особливостей, так і крізь призму інших правових систем.

В основному завершене оформлення порівняльного правознавства як самостійної науки, до складу якої входять: предмет науки -підстави і об'єкти порівняння; методологія (вклю-чаючи принципи) науки; система науки – її структурні елементи; функції науки; наукова термінологія і категорії науки – понятійний апарат; бібліографія; історія науки – етапи ви-никнення, розвитку і затвердження; соціальне призначення.

Предмет порівняльного правознавства – загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових систем світу в їх порівняльному пізнанні. Порівня-льне пізнання може походити як мінімум із двох правових систем. Важливо підкреслити, що предмет порівняльного правознавства як самостійної науки не тільки містить у собі процес порівняння окремих нормативно-правових актів, галузей права або інститутів, а й охоплює правові системи в цілому. Порівняння припускає діяльність, у ході якої відповід-ні елементи порівнюваних правових систем зіставляються для того, щоб визначити наявні між ними подібності і відмінності.

Правові системи, як і право, існують у просторі і часі. Вони мають минуле, теперішнє і майбутнє. Об'єктом порівняння є правові системи світу, які розкриваються через їх ком-поненти (елементи): праворозуміння, правові норми та їх види, система праву, джерела права, нормативно-правові акти, правозастосо-вні акти, принципи права, юридичну техні-ку та ін. Ретроспективне порівняння є передумовою адекватного розуміння сучасного фу-нкціонування правових систем і прогнозування їх розвитку.

>>>518>>>

Порівняльне правознавство доцільно розмежовувати на загальне і спеціальне (галузеве і внутрішньогалузеве).

Загальне порівняльне правознавст-во Спеціальне (галузеве і внутріш-ньогалузеве) порівняльне право-знавство

– предметом порівняння є правові системи в цілому, загальні та спе-цифічні закономірності виникнен-ня, розвитку і функціонування пра-вових явищ (законодавства, систе-ми права, співвідношення права і закону, правовідносин, тлумачення, законодавчої техніки та ін.), тобто все те, що належить до загальноте-оретичного знання правового поля держави - предметом порівняння є окремі компоненти (елементи) системи права – галузі: цивільне, криміна-льне, адміністративне право та ін., інститути права, ї конкретні нор-ми, тобто все те, що належить до спеціального знання галузевої юридичної науки

Важливою особливістю загального порівняльного правознавства є його орієнтація переду-сім на дослідження стикових проблем, що лежать у площині порівняльного аналізу різних