Загальна теорія держави і права

•  виникнення суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;

•  безпосередня реалізація суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обо-в'язків;

•  застосування права (як факультативна – можлива, але не обов'язкова стадія).

Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, ви-значають рух реальних правовідносин, виступають юридичні факти.

Режим сприяння механізму правового регулювання забезпечується законністю, держав-ною дисципліною, які разом із правосвідомістю і правовою культурою є обов'язковими протягом усієї його дії.

§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання

На шляху функціонування складових елементів і стадій механізму правового регулювання виникають перешкоди, які усуваються за допомогою засобів, що перебувають поза сфе-рою правового регулювання. Ці зовнішні сторони кваліфікуються як правові форми діяль-ності держави.

Правова форма діяльності – організаційно-управлінська форма діяльності уповноважених на те суб'єктів, завжди пов'язана зі здійсненням юридичне значущих дій (розглядом юри-дичних справ) у порядку, визначеному законом.

Юридична сутність правової форми діяльності держави:

– грунтується на розпорядженнях права;

– завжди спричиняє певні правові наслідки.

На відміну від фактичної правова форма діяльності має чітко виражені ознаки (риси):

1)  припускає розгляд юридичної справи (прийняття нормативно-правового акта, винесен-ня вироку та ін.);

2)  використовує норми матеріального або процесуального права як спеціальний робочий інструментарій;

3) здійснюється виключно уповноваженими на те суб'єктами (правосуддя – суддями, роз-слідування – слідчими);

 

>>>507>>>

4) закріплюється в офіційних процесуальних документах (вироку, протоколі допиту, по-станові про проведення обшуку та ін.);

5) у ході розгляду справи регламентує відносини, що складаються, системою норм проце-суального права[3];

6)  при розгляді справ використовує досягнення юридичної техніки (наприклад, при роз-гляді кримінальних справ широко застосовується криміналістика).

Основні правові форми діяльності держави:

•  правотворча;

•  правозастосовна;

•  правоохоронна;

•  установча;

•  контрольно-наглядова.

Правотворча діяльність – це правова форма діяльності держави, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права компетентними органами, яка виража-ється в підготовці, прийнятті і оприлюдненні нормативно-правових актів. Суб'єкти право-творчості – народ, Верховна Рада України, Верховна Рада АРК, Президент України, Кабі-нет Міністрів України, міністерства і відомства, місцеві органи влади і управління (див. главу «Правотворчість»).

Правозастосовна діяльність – це правова форма діяльності держави, яка забезпечує безпе-рервність процесу здійснення нормативно-правових розпоряджень через наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними юридичними правами, а інших – суб'єктив-ними юридичними обов'язками; полягає у розгляді і вирішенні індивідуальних справ, що мають юридичне значення.

Управлінська природа діяльності, пов'язаної з вирішенням індивідуально-конкретних справ – глибинна і визначальна основа правозастосування. Особливість правозастосовної діяльності полягає в її владному характері, який проявляється в державній волі керуючих (правозастосовних органів) суб'єктів стосовно керованого з метою вирішення конкретних правових ситуацій. Владний вплив на поведінку безпосередніх суб'єктів права відбуваєть-ся в ході розгляду індивідуальних справ і винесення щодо них конкретних авторитарних-правових розпоряджень, а також

 

>>>508>>>

у ході реального перетворення в життя цих розпоряджень. Юридичний зміст правозасто-совної діяльності створюють відповідні один одному права і обов'язки їх суб'єктів: право компетентного органу вирішити справу і обов'язок зацікавлених у справі осіб виконати прийняте рішення. Фактичний зміст правозастосовної діяльності полягає в діяльності упо-вноважених органів і посадових осіб, пов'язаній з вивченням обставин справи, її юридич-ною кваліфікацією і винесенням акта застосування права, а також у діях зацікавлених у справі осіб у зв'язку з її розглядом і ухваленням рішення (див. главу «Реалізація норм пра-ва. Право-застосування»).

Правоохоронна діяльність – це правова форма діяльності держави, спрямована на охорону суспільних відносин, урегульованих правом, захист індивіда від правопорушень і притяг-нення винних до відповідальності. Будь-які органи держави тією чи іншою мірою здійс-нюють правоохоронну діяльність, тому її можна вважати одним з різновидів правозасто-совної діяльності. Разом з тим існують і такі органи, для яких ця діяльність є основною – органи прокуратури, внутрішніх справ, сСлужби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони.

Контрольно-наглядова діяльність – це правова форма діяльності органів держави, що ви-ражається в здійсненні юридичних дій у справі спостереження і перевірки відповідності виконання і додержання підконтрольними суб'єктами правових розпоряджень і припинен-ня правопорушень певними організаційно-правовими засобами. Контрольні структури України: Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний Суд, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокуратура, Рахункова палата законодавчого органу, аудиторські структури Національного банку України, податкова адміністрація та ін. Контрольну дія-льність здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади, однак вона прова-диться як у різному обсязі, так і в різних питаннях і сферах правового регулювання.

На цей час у світі склалися декілька видів контрольно-наглядової діяльності. Це – конт-роль за конституційністю законів та інших нормативно-правових актів (здійснюється Кон-ституційним Судом або загальними судами; прокуратурою, спеціальними посадовими особами – омбудсменами та ін.). Це – фінансо-

 

>>>509>>>

вий контроль як складова частина загального контролю (здійснюється фінансовими пала-тами (Австрія), генеральними контролерами (Колумбія), генеральними аудиторами (Ніге-рія) та ін.). Слід зазначити, що контрольно-наглядова діяльність держави набуває все більш важливого характеру. Поряд із законодавчою, виконавчою, судовою владою в де-мократично