Загальна теорія держави і права

Зобов'язуючі норми регламентують активну поведінку зобов'язаних осіб.

Дозвільні та заборонні норми покладають пасивні обов'язки на зобов'язаних осіб і дозво-ляють вчинення активних дій носієм суб'єктивного права.

Характер регулюючого впливу нормативної основи механізму правового регулювання за-лежить від того, як впливає право: шляхом зобов'язуючого розпорядження, або шляхом дозволяння чи заборони.

Норма права набуває зовнішнього вираження в нормативно-правовому акті, який забезпе-чує її дійовість.

Нормативно-правові акти обслуговують нормативну основу механізму правового регулю-вання. Функції нормативно-правових актів полягають головним чином у тому, щоб увести в правову систему нові юридичні норми, забезпечити їх зміну або скасування, підвищити ефективність їх дії.

До нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів) приєднуються акти, в яких да-ється їх офіційне роз'яснення, тлумачення.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти) не містять нових правоположень, а є засобом, який забезпечує однакове розуміння і застосування чинних нормативних актів. Чіткість і ефективність механізму правового регулювання залежать від правильного тлу-мачення норм права.

2. Правовідносини у механізмі правового врегулювання.

Правовідносини – необхідний елемент механізму правового регулювання, важлива сту-пінь здійснення програм, закладених у нормах права. У правовідносинах індивідуалізу-ються положення відповідної правової норми, конкретизуються суб'єктивні юри-

 

>>>501>>>

дичні права і обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність. Індивідуалізація загальних моделей поведінки стосовно конкретних осіб – другий рівень правового регулювання.

Особливості прав, обов'язків, повноважень і відповідальності (а звідси й особливості пра-вовідносин) багато в чому залежать від характеру регулюючого впливу норм права, у ре-зультаті якого складаються різні види правовідносин – регулятивні чи охоронні, активні чи пасивні.

Отже, правовідносини в механізмі правового регулювання утворюють певну систему і лише так вони забезпечують переведення загальних розпоряджень норм права в суб'єкти-вні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки, повноваження і юридичну відпові-дальність для конкретних осіб, дозволяють досягти виконання їх волі, задоволення інтере-сів.

При цьому центром загальних юридичних зв'язків, що складають основу правовідносин, є правовий статус, у тому числі правосуб'єктність, як перший крок у конкретизації розпоря-джень норм права на цій стадії.

Правовідносини в механізмі правового регулювання виконують такі функції:

а) визначають конкретне коло осіб, на яких поширюється дія норм права у цей момент;

б)  закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть додержуватися особи;

в) служать умовою для можливого приведення в дію спеціальних юридичних засобів (прокуратурою, судом, міліцією) з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків, від-повідальності.

Таким чином, правовідносини в механізмі правового регулювання – це засіб «переведен-ня» загальних розпоряджень юридичних норм у площину суб'єктивних прав і обов'язків для даних суб'єктів.

3. Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків у механізмі правового регулювання.

Акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків – це фактична поведінка суб'єктів право-відносин, повязана зі здійсненням (реалізацією) своїх прав і обов'язків.

 

>>>502>>>

Можливі два результати реагування на правове регулювання:

•  активний – вчинення дій, що дозволяються (наприклад, брати участь у виборах органів влади);

•  пасивний – утримування від заборонених дій (наприклад, не завдавати шкоди довкіл-лю).

Якщо активними діями реалізуються права – має місце використання правових норм.

Якщо активними діями реалізуються обов'язки – має місце виконання правових норм.

Якщо реалізація правових норм, що забороняють які-небудь дії, полягає в утримуванні від їх вчинення – має місце додержання норм права. Наприклад, норми кримінального права реалізуються тоді, коли громадяни не вчиняє протиправних дій.

Отже, акти безпосередньої реалізації у формах використання наданих нормами права мо-жливостей, виконання зобов'язуючого правового розпорядження, додержання правових заборон посідають особливе місце у механізмі правового регулювання, тому що являють собою його кінцеву мету.

4. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.

У процесі правового регулювання можлива (але не обов'язкова) стадія застосування норм права, яка полягає у виданні державно-владного акта – акта застосування норм права, який забезпечує виникнення, зміну або припинення правових відносин. Якщо суб'єкти права не в змозі самі реалізувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, держава в особі компете-нтних органів здійснює застосування норм права (наприклад, стягнення податків, призна-чення пенсій, відправлення правосуддя).

Акти застосування норм права мають форму рішень, розпоряджень, наказів, вироків тощо. У них персоніфікуються загальні права і обов'язки, а також, якщо це необхідно, індивідуа-лізуються санкції. Специфіка акта застосування норм права полягає в тому, що індивідуа-лізація здійснюється від імені держави як вимога, яка може бути у разі необхідності вико-нана і примусово.

Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання використовуються в таких випадках:

1) коли самі норми права передбачають, що індивідуалізація прав і обов'язків здійснюєть-ся органами держави, посадовими

 

>>>503>>>

особами, а не учасниками відносин. Так, нормами про порядок надання відпусток робіт-никам і службовцям передбачається, що відпустка конкретній особі надається згідно з на-казом адміністрації;

2) коли суб'єкти відносин, що регулюються, поводяться протиправне: порушують права, не виконують обов'язки. У цьому разі актом застосування норм права індивідуалізується юридична відповідальність, передбачена нормами права за їх порушення, тобто встанов-люється персональна відповідальність правопорушників.

У