Загальна теорія держави і права

Конструкція 1. «Соціальне забезпечення». Громадянин К. одержує від органів соціального забезпечення допомогу по тимчасовій непрацездатності (за наявності умов, передбачених законодавством про соціальне забезпечення) без власних зустрічних дій.

Конструкція 2. «Договір добровільного страхування». Якщо громадянин К. має договір страхування, Держстрах при за-знанні ним травми виплачує суму страхування. Договірна конструкція передбачає, що відповідно до умов договору громадянин періодично вносить внески до страхової установи, а у разі нещасного випадку одержує обумовлену в договорі суму. Конструкція 3. «Юридична відповідальність заподіювана шкоди”. Громадянська майнова відповідальність власника автомашини, що збив громадянина К., полягає у від-шкодуванні заподіяної шкоди. Специфіка цієї конструкції полягає в тому, що це – особли-ва юридична відповідальність, відпо-

 

>>>513>>>

відальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. Така шкода обов'язково відшкодовується, якщо не буде доведено, що вона виникла внаслідок непереборної сили або наміру потерпілого.

В юридичній техніці поряд з важливістю правильного застосування юридичної терміноло-гії і юридичних конструкцій не менше значення має форма нормативно-правового акта.

Прийоми і правила викладу юридичних норм у тексті нормативно-правового акта стосу-ються:

1)  способів викладу;

2) формулювання заголовних назв статей і частин тексту;

3)  юридичного стилю;

4)  юридичної мови.

Існують два основних способи викладу юридичних норм у тексті закону:

• абстрактний – характеризується тим, що ознаки явищ, незважаючи на їх різноманіття, подаються в узагальненому виді, виражаються абстрактними поняттями;

• казуїстичний – характеризується урахуванням індивідуальних ознак явищ, їх видів, фак-тів; перелічуються ті чи інші випадки – казуси.

Абстрактний спосіб (прийом) викладу свідчить про вищий рівень юридичної техніки. Од-нак казуїстичний спосіб (прийом) дозволяє з більшою визначеністю і чіткістю регулювати суспільні відносини, точно визначати кількість випадків відповідальності тощо. Абстрак-тний і казуїстичний способи викладу юридичних норм доповнюють один одного у разі їх правильного застосування.

Загальні вимоги до форми нормативних актів (формулювання заголовних назв статей і ча-стин тексту, юридичного стилю, юридичної мови):

1)  логічна послідовність і компактність викладу нормативних розпоряджень, що містять-ся в нормативному акті; відповідність змісту закону його найменуванню;

2)  відсутність суперечностей усередині нормативного акта, а також суперечностей з ін-шими нормативними актами; заповнення прогалин;

3)  наявність формальних реквізитів у нормативних актах: найменування акта; органу, шо його видав; місця видання; дати видання; підписів офіційних осіб; порядкового номера;

 

>>>514>>>

4) наявність встановленої структури нормативного акта: глав, розділів і частин – у вели-ких законах; статей – у всіх законах; пунктів – у підзаконних актах; заголовків у кожній статті – у законах, переважно в кодексах, а також можливість преамбул в окремих зако-нах; додатків – у підзаконних нормативних актах.

5)  стислість викладу і разом з тим ясність, логічність, граматична правильність мови нор-мативного акта – без художньої красивості і декларативних положень: метафор, епітетів, порівнянь, абревіатур, ненормативних слів і словосполучень та ін.

Для юридичної мови характерним є наказовий стиль викладу.

Відступ від цих вимог призводить до юридичних помилок: прогалин у нормативному акті, суперечностей між його статтями, нечітких формулювань, стилістичних погрішностей та ін., які знижують якість акта, ускладнюють його усвідомлення і роз'яснення (тлумачення), реалізацію норм права в конкретних відносинах.

Види юридичних (правотворчих) помилок такі.

1.  Власне юридичні – прийняття декларативних норм, тобто норм, не забезпечених мате-ріальними ресурсами і необхідними юридичними засобами; наявність колізійних норм, тобто норм, що суперечать одна одній; відсилання до неіснуючих нормативно-правових актів або неповне закріплення життєвих обставин, що мають істотне значення для засто-сування норм права; прогалини та ін.

2. Логічні – наявність логічних суперечностей між окремими нормативними розпоря-дженнями, порушення домірності визначення понять; тавтологія – повторення одного те-рміна в іншому, наприклад, «живі тварини», «ліс як деревна рослинність»; визначення од-ного невідомого терміна через інший невідомий, наприклад, визначення оперативно-розшукової діяльності як виду діяльності, здійснюваної шляхом проведення оперативно-роз-шукових заходів, та ін.

3.  Граматичні – наявність ненормативних словосполучень, громіздких конструкцій, що ускладнюють розуміння змісту статті нормативного акта, та ін.

Юридична техніка в правозастосовній діяльності містить:

1)  методики роботи над текстами правозастосовних актів;

2)  прийоми найдосконалішого викладу думки правозастосу-вача (суду, адміністрації та ін.) у судовому рішенні, рішенні арбітражних судів та інших актах;

 

>>>515>>>

3) вибір найдоцільнішої структури правозастосовного акта, термінології і мови та ін.

Виносячи правозастосовний акт, суб'єкт застосування повинен указати орган, що застосо-вує право, і відповідальну особу (якщо орган колегіальний, то вказується його склад), осіб, що беруть участь у розгляді справи (якщо ця участь є обов'язковою). Правозастосовник зобов'язаний описати діяння, що стало предметом розгляду, навести докази вчинення ді-яння конкретною людиною. У тексті документів слід навести і норми законодавства. Пра-возастосовний акт має таку структуру: вступна частина, констатуюча частина, мотивува-льна частина, результативна частина.

 

>>>516>>>

 

  

________________________________________

[1] Слід розмежовувати сферу регулювання законів і підзаконних актів.

[2] Нагадаємо, що на початковій стадії капіталізму держава виступала як «нічний сторож». Вона охороняло приватну власність, однак не втручалася в соціально-економічні відноси-ни, відносини приватної власності. У 50– 60