Загальна теорія держави і права

Об'єктами загального порівняльного правознавства можуть бути:

1)  сучасні типи правових систем (загальне міжтипове порівняння)',

2) правові системи різних типів (окреме міжтипове порівняння);

3) правові системи, що належать до одного типу (внутріш-ньотипове порівняння)[2].

Загальне міжтипове порівняння припускає з'ясування ідентичності і своєрідності прояву їх загальних ознак. На рівні порівняння окремих правових систем (окреме міжтипове порів-няння і внутрішньотипове порівняння) виявляється єдність загальних,

 

>>>519>>>

особливих і специфічних (таких, що відрізняються) ознак. Все це сприяє їх цілісному сприйняттю.

Наука порівняльного правознавства покликана охопити порівнянням правові системи, ви-явити сучасну правову карту світу, де, по можливості, право кожної країни віднесено до певного типу (сім'ї) правових систем. Отже, одним з основних завдань науки порівняльно-го правознавства є наукова класифікація правових систем світу.

§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи

Термін «правова система» виражає конкретно історичний, реально існуючий комплекс взаємозалежних юридичних засобів і явищ держави. У цьому термині міститься узагаль-нююча теоретична модель (конструкція) правового змісту, яка функціонує легітимно (див. главу «Правова система суспільства і система права»).

Термін «правовий тип (сім'я)» – це узагальнююча теоретична модель правового змісту, яка має штучний характер. Вона є результатом наукової класифікації (типології). Тип (сі-м'я) правових систем відображає загальні та особливі риси конкретних національних пра-вових систем, подібність і відмінність яких визначаються відповідно до позначених кри-теріїв.

«Тип правової системи» і «сім'я правових систем» уживаються як тотожні поняття. Слово «сім'я» має більш соціальне, ніж юридичне значення. Термін «тип» адекватно відображує юридичний зміст поняття, позначеного терміном «сім'я». Доцільність його введення обу-мовлена також необхідністю єдиного підходу до типології як держави, так і її правової си-стеми: класифікація держав дається за типами, а не за «сім'ями».

Тип (сім'я) правової системи – сукупність національних правових систем держав, які ма-ють спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домі-нуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, подібності правових категорій і понять.

Кожний тип правової системи складається із підтипів – груп правових систем, що харак-теризуються великою подібністю між собою. Наявність певних рис, які відрізняють одну групу право-

 

>>>520>>>

вих систем від іншої у рамках конкретного типу, дозволяє розглядати їх як відносно само-стійні.

Встановлення типів правової системи здійснюється шляхом їх класифікації, або типології.

§ 3. Класифікація правових систем світу

Типологія (або наука класифікації) – вчення про типи правових систем. Типологія і порів-няльний метод перебувають у тісному зв'язку. З одного боку, порівняння припускає попе-реднє встановлення типології, з іншого – встановлення типології без порівняння немож-ливе. Питаннями типології правових систем, їх порівняльним вивченням займаються фа-хівці в галузі науки порівняльного правознавства. Існує чимало класифікацій правових систем. Запропоновано декілька варіантів критеріїв, за якими вони об'єднуються у типи (сім'ї). Кожний із них заслуговує на увагу. Однією з найбільш популярних виявилася кла-сифікація правових сімей, наведена Р. Давидом у книзі «Основні правові системи сучас-ності» (1953)[3] Вона ґрунтувалася на поєднанні двох критеріїв: ідеології, яка включає ре-лігію, філософію, економічні і соціальні структури; юридичної техніки, яка включає дже-рела права як основний елемент.

Німецькі вчені К. Цвайгерт і Г. Кьотц[4] поклали в основу класифікації правових систем критерій «правового стилю». «Стиль права» складається, на думку авторів, із п'ятьох чин-ників: 1) походження і еволюція правової системи; 2) своєрідність юридичного мислення; 3) специфічні правові інститути; 4) природа джерел права і засоби їх тлумачення; 5) ідео-логічні чинники.

Російський вчений А.Х. Са'ідов[5] позначив таку групу критеріїв: 1) історія правових сис-тем; 2) система джерел права; 3) структура правової системи – провідні інститути і галузі права. Слід віддати належне українським і російським теоретикам права -авторам підруч-ників з теорії держави і права, які спеціально

 

>>>521>>>

присвятили розділ «правовим системам світу» (або позначили його як «порівняльне пра-вознавство») і запропонували критерії типології правових систем світу[6].

З урахуванням наявних точок зору на цю проблему можна навести таку сукупність крите-ріїв, що визначають класифікацію правових систем світу.

1.  Спільність історичних коренів виникнення і подальшого розвитку (включаючи ступінь рецепції римського права). Правові системи об'єднані природою їх розвитку, генетичними коренями, що знаходяться в тій самій стародавній державі. Вони розвивалися в подібних умовах і зберегли однаковість у доправових регуляторах, перших джерелах, характері і ступені сприйняття джерел права інших національних правових систем, їх об'єднують іс-торичні пам'ятники права, тенденції виникнення і розвитку державних і правових струк-тур, а головне – ґрунтування на тих самих правових началах, принципах, нормах.

2. Спільність основного юридичного джерела права (форми права) – нормативно-правовий акт, нормативно-правовий договір, правовий прецедент, правовий звичай, релігійно-правова норма. Роль, значення і співвідношення цих джерел права неоднакові в різних правових системах та їх типах.

3.  Єдність у структурі системи права і норми права. Правові системи країн, об'єднані в один правовий тип (сім'ю), мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу. Це виражається в поділі системи права на підсистеми (публічну і приватну) і підрозділи – об'єктивне і суб'єктивне право, загальносоціальне і спеціально-соціальне пра-во, природне і позитивне право та ін. Загальним є поділ норм права за