Закономірності суспільного прогресу

Предмет:

Історія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

180

Мова:

Українська

Оцінка:

увагу організації державної влади, що за демократії набуває особ-ливо великого значення. Зокрема, аналізуючи американську державно-правову систему, він підкреслював важливе значення "системи стримувань і противаг" і теорії поділу влади, які знайшли закріплення в американській конституції. Автори Конституції СІЛА, за словами Токвіля, чітко розуміли потребу в тому, щоби крім народу існувала певна кількість властей, які, не будучи абсолютно від нього незалежними, користувалися б, однак, у своїй сфері досить значним ступенем свободи — так, щоб, підпорядковуючись на-прямові, що його вказує більшість, вони могли б боротися з його випадкови-ми бажаннями і не приставати на його небезпечні вимоги. Під цим кутом зо-ру вчений особливо підкреслював незалежність судової влади, яка, спираю-чись на принцип верховенства конституції перед звичайними законами, за-хищає основи громадянської та політичної свободи від посягань з боку зако-нодавців. Утім, Токвіль застерігав, що недостатньо закріпити якісь положен-ня в конституції, позаяк устрій держави залежить і від інших чинників. Він, зокрема, писав, що Конституція СІНА подібна до тих прекрасних витворів людської мудрості, які дають славу та багатства своїм винахідникам, але за-лишаються непотрібними в інших руках, і зазначав, що Мексика, наприклад, скопіювала американську конституцію, але постійно переходила то від анар-хії до військової деспотії, то від військової деспотії до анархії. Про чинники, що зумовлювали успіх американської демократії, Токвіль писав: "Фізичні причини (географічні умови. — Т, А.) мають менший вплив, ніж закони, а за-кони — набагато менший, ніж звичаї (мораль)". Під останніми він розумів усю сукупність знань, уявлень, думок та ідей, з яких утворюється звичайний спосіб життя, традиційний та інтелектуальний устрій народу. Демократизм американського суспільного життя і стабільність політичного устрою пояс-нюються, згідно з Токвілем, демократизмом американських звичаїв (моралі). Коріння свободи і демократизму американських звичаїв Токвіль убачав на-самперед у системі громадського самоврядування, що склалась історично в Повій Англії. Саме традиції громадського самоврядування започаткували на-родний суверенітет і утвердження на практиці принципів свободи.

Проте ні добрі закони, ні інші чинники не врятували Америку від ста-ну, що його Токвіль, слідом за Дж. Адамсом та іншими, назвав "тиранією бі-льшості". Він називав "нечестивим і мерзенним" таке правило, коли у справі управління більшість може чинити все, що їй заманеться. На його думку, іс-нує вищий закон — "справедливість", яким установлено "межі права кожного народу" і водночас право кожного індивіда апелювати "від верховної влади народу до верховної влади всього людства". Однак, на відміну від своїх по-передників, які користувалися поняттям "тиранія більшості" для критики де-мократичних законів, Токвіль убачав "тиранічний" прояв американської де-мократії найперше у пануванні громадської думки. Ця думка, завдяки праг-ненню кожного здобути підтримку інших громадян в умовах демократії, не-минуче стає думкою мас і тому володіє колосальною примусовою силою, яку неможливо порівняти ні з якими законами. Токвіль підкреслював: "Масі нема потреби вдаватися до законів, щоби покарати тих, хто думає інакше; їй до-статньо висловити своє несхвалення, і почуття гнітючої самотності та без-силля доведе їх до відчаю". І далі: "Коли люди рівні за своїм становищем, то завжди громадська думка величезною силою тисне на розум кожного індиві-да, вона керує ним, охоплює і пригнічує його; це залежить не стільки від по-літичних законів, скільки від складу самого суспільства". Тому, хоч як би бу-ло врівноважено й розподілено владу в демократичному суспільстві, хоч як би юридичне гарантувалися основні громадянські права і свободи, вислов-лювати думки, що суперечать думці маси, стає надзвичайно важко. Отже, звільнившись від тиранії держави, американці створили в суспільстві власну тиранію — тиранію одноманітного мислення і поведінки людей, що відкидає інакодумство. Водночас Токвіль відзначив низку чинників, які пом'якшують "тиранію більшості" у Сполучених Штатах Америки, а надто — той автори-тет, яким користуються в цій країні юристи. Хоча в умовах американської демократії вони становлять привілейовану касту і є аристократами за спосо-бом мислення, манерами і смаками (відчувають інстинктивну любов до по-рядку і формальностей, неприязнь до дій мас тощо), але за інтересами і похо-дженням самі належать до народу, а тому користуються його довірою та оби-раються на всі більш або менш значні державні посади. Вплив юридичної професії сягає далеко за межі суддівської чи адвокатської діяльності. Як від-значав Токвіль, майже всяке питання, що виникло, рано чи пізно стає юриди-чним, внаслідок чого всі сторони змушені вдаватися до ідей та мови, харак-терних для юридичних процедур, а державні діячі, які також, в основному, є юристами, вносять звичаї та навички своєї професії у здійснення суспільних і державних функцій. Мова права, отже, певною мірою стає повсякденною мо-вою, а юридичне мислення дедалі глибше проникає у свідомість мас. У цьо-му аспекті важлива роль належить судові присяжних, коли народ або певна його частина піднімається до рівня суддів.

Токвіля відзначало протиставлення рівності й свободи. Він уважав, що в демократичних республіках рівність має більшу соціальну цінність, аніж свобода, оскільки потреба у свободі є життєво важливою для небагатьох, тоді як рівність робить щасливим кожного. Тому, хоча демократичні суспільства і прагнуть до свободи, це прагнення підпорядковане стійкішому і масовому прагненню до рівності, задля якої вони, врешті-решт, ладні відмовитися від свободи. "Вони хочуть рівності зі свободою, але, якщо це їм недоступне, то хочуть її навіть у рабстві. Вони перетерплять злигодні, гноблення, варварст-во, але не витерплять аристократії", — зазначав Токвіль. Щоправда, рівність породжує індивідуалізм, а