Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Закономірності суспільного прогресу

Предмет: 
Тип роботи: 
Навчальний посібник
К-сть сторінок: 
180
Мова: 
Українська
Оцінка: 

основу для розвитку власного. Цим пояснюється рецепція римського права у країнах За-хідної Європи.

Подібно до права, представниками історичної школи розглядалася та-кож держава. Держава створена тією ж силою, що й право, її основою також є народний дух. "Дух народу творить державу, як і право", — писав Пухта. Розвиток держави відбувається так само органічно, як і розвиток права.
Містика народного духу, яку пропонували в юриспруденції представ-ники історичної школи права, знайшла мало прихильників. Проте у філософ-сько-юридичній концепції історичної школи права важливе теоретичне зна-чення мала критика її представниками метафізичності раціоналізму природ-ничо-правових доктрин із притаманним їм принципом вічних, нерухомих і незмінних прав. Історична школа відкинула поклоніння перед такими абстра-кціями просвітництва, як розум, особа, природа чи природне право. На на-ступних етапах розвитку правових учень значну роль відіграла ідея історич-ної школи, що полягає у трактуванні правових інститутів як особливих соціа-льних явищ, котрі історично закономірно виникають, функціонують і розви-ваються в єдиному процесі життя народу.
6. Політико-правові вчення представників лібералізму у Франції та Англії
У першій чверті XIX ст. другий напрямок полі-тико-правової ідеології, де домінували інтереси особистості, а потім держави, набув подальшого роз-витку в творчості представників французького та англійського буржуазного лібералізму Бенжамена Констана, Алексіса де Токвіля та Ієремії Бентама.
Ідеї особистої свободи, свобода приватної власності, обмеження впли-ву держави на економічне життя, обстоювання ідеї поділу влади, що пропа-гувалися цими мислителями, мали непересічне значення для формування те-оретичних засад громадянського суспільства і правової держави.
У своїй державно-правовій концепції, викладеній у "Курсі конститу-ційної політики", Б. Констан (1767—1830) пропагував означені ідеї, а голо-вним аспектом його вчення було співвідношення особи й держави.
Мислитель був переконаний, що свобода особи може бути реалізова-ною тільки завдяки праву. Права громадянина, на його думку, випливають із свободи, вони непідвладні державі.
З огляду на це Б. Констан розрізняв свободу громадянську (особисту) і політичну. Політична свобода була притаманна тільки народам Стародавніх Греції та Риму, проявляючись у праві участі в колективному здійсненні полі-тичної влади.
Але в такому стані людина не знала громадянської свободи, вона була повністю підкорена владі всього суспільства. Більшу цінність, на думку Б. Констана, мають громадянська свобода, що полягає в повній незалежності від політичної влади, та наявність таких прав, як свобода слова, совісті, збо-рів і друку, вибору місця проживання, свобода підприємництва та приватної власності.
Практично все своє вчення Б. Констан присвятив аналізові таких кате-горій, як особистість, держава і громадянське суспільство; він зазначав, що тільки особиста свобода може стати життєвою необхідністю, умовою форму-вання основ правової держави та громадянського суспільства. Мислитель на-вів низку чинників, що сприяли зникненню політичної та появі особистої свободи. Це — утворення держав, які мають значну територію та обмежують можливість спілкування всього населення з тих чи інших проблем суспільно-го життя, що відбувалось у державах-полісах; зникнення рабства, підневіль-ної праці, що сприяє появі особистої зацікавленості в якості й результатах праці, а відтак — розвиткові комерції та підприємництва; зацікавленість лю-дей у мирі, створенні умов особистої та майнової безпеки.
Підмурком свободи нових народів, на думку Б. Констана, є особисті права. З огляду на це соціальна роль держави полягає в забезпеченні особис-тої свободи людей, а політична влада, як уособлення політичної свободи, по-винна бути обмеженою. Вона не поширюється на особисте життя людей, а держава має сприяти розвиткові свободи індивіда. Мислитель погоджувався з думкою Ш.-Л. Монтеск'є про те, що в державі має місце зловживання вла-дою, і для викоренення його необхідна сильна громадська думка, сконцент-рована в парламенті, а також утілення принципу поділу влади.
З цього приводу Б. Констан пропонував розмежувати функції: королів-ської влади; виконавчої влади; влади палати перів; влади, що репрезентує громадську думку, — виборної нижньої палати; судової влади; місцевої (му-ніципальної) влади.
Децентралізація державного управління, виокремлення муніципальної влади в осібну гілку та визначення її повноважень, на думку Б. Констана, по-винні були сприяти розвиткові нових соціальних і, зокрема, економічних від-носин, а також особистої свободи людей.
Одним із перших представників французького лібералізму, який осяг-нув значення і важливість демократії, був Алексіє де Токвіль (1805—1859). Його праця "Демократія в Америці" набула широкої популярності. Він брав активну участь у державному і політичному житті, був депутатом парламен-ту, міністром закордонних справ. У період правління Наполеона III змуше-ний був емігрувати. Ще одна відома праця Токвіля — "Старий режим і рево-люція".
"Демократія в Америці" — це водночас емпіричний опис функціону-вання американської демократії, збірка загальних думок про функціонування держав та осмислення державно-правового минулого європейських країн. У цій праці Токвіль сформулював теорію демократії, виклав погляди на такі чолові проблеми, як співвідношення рівності й свободи та існування супере-чності між ними. Головна ідея праці — визнання історичної неминучості за-непаду аристократії та постійного і неухильного руху до свободи і демокра-тії. Він уважав, що поступовий розвиток рівності — це факт провіденційний, потверджений чіткими ознаками, а саме: він існує в усьому світі, поступово і з кожним днем дедалі більше виходить з-під влади людини, і всі події, як і всі люди, служать цій рівності. Розуміючи рівність як демократію, вчений зазна-чав: "Попри всі вади, правління демократії все ж таки більше, ніж будь-яке інше, здатне сприяти процвітанню... суспільства". Рівночасно Токвіль приді-ляв велику
Фото Капча