Закономірності суспільного прогресу

Але цей програмний документ мав і вади. Хоча й передбачався федера-тивний устрій держави на засадах тодішньої Російської імперії, та не було визначено умов укладення союзу, зв'язків федерації та автономій, не розме-жовано їхні функції, не визначено виконавчі органи влади.

Сама Українська соціал-демократична робітнича партія для досягнення проголошених цілей ставила метою участь у громадському перевороті (рево-люції) щодо зміни форми правління. Якийсь час 3-й з'їзд УСДРП виступав за об'єднання з Російською соціал-демократичною робітничою партією, але за умови автономії України та визнання української партії національною орга-нізацією українського пролетаріату, представництва у ЦК і регіональних ко-мітетах. Ці пропозиції прийнято не було.

Згодом ідея державності, закладена в програму партії, зазнала значних змін. Під час першої світової війни її частина, очолювана Д. Донцовим, А. Жуком і В. Дорошенком, стала на бік Союзу визволення України, пропагую-чи ідею самостійної України під австро-німецьким протекторатом; друга час-тина партії віддавала перевагу більшовицькій тактиці перетворення імперіа-лістичної війни в громадянську; третя частина, очолювана В. Винниченком і С. Петлюрою, залишилася на позиціях автономізму в складі федеративної держави. Як відомо, деякі члени УСДРП, входячи до складуГуряду Українсь-кої Народної Республіки, зокрема В. Винниченко, робили спробу реалізувати політико-правові погляди, закладені в програму своєї партії, в життя.

У 1906 р. на основі народницьких груп виникла Українська партія соці-алістів-революціонерів, соціальну базу якої становили селянство та українсь-ка інтелігенція. Офіційне утворення цієї партії завершилось у квітні 1917 p., а програму партії, підготовану одним із її лідерів — М. Ковалевським ще 1915 p., було доведено до громадськості через журнал "Боротьба". На той час пар-тія вже налічувала 75 тис. членів, а до складу її керівного органу входив ві-домий учений, політичний і громадський діяч Михайло Грушевський.

Українська партія соціалістів-революціонерів поділяла погляди Росій-ської партії соціалістів-революціонерів і вважала себе складовою армії між-народного революційного соціалізму, підтримувала всі постанови Інтернаці-оналу. У згаданій програмі партії, прийнятій у липні 1917 p., зазначалося, що її метою є домагання соціалістичних партій усього світу стосовно конкретних форм життя української демократії.

Суспільним ідеалом цієї політичної партії був соціалістичний лад, ос-новою якого є: визволення всіх громадських і політичних установ із-під вла-ди буржуазних класів; скасування приватної власності на природні ресурси і на засоби (знаряддя) виробництва; знищення класової різниці, економічного, політичного та релігійного гніту.

Досягнути цього суспільного ідеалу партія планувала через захоплення політичної влади та державно-соціальні реформи, які віддали б у руки пра-цюючих усі засоби для підготування соціального перевороту і дали б змогу якнайкраще організуватись і підготувати себе до великої визвольної бороть-би, усуваючи все, що стоїть на заваді класовій солідарності й культурній емансипації.

У програмних документах Української партії соціалістів-революціонерів зазначалося, що під час вирішення національного питання слід керуватися загальнолюдськими ідеалами, забезпечуючи право кожної нації на самовизначення, себто на найширшу політичну волю, якою є певна суверенність нації.

Пропонувалося перебудувати Російську державу на федерацію рівно-правних демократичних республік, утворених за національно-територіальним принципом із міжнародним забезпеченням прав національних меншин на ос-нові екстериторіальності (національно-персональної автономії). Така федера-ція мала бути утворена на основі добровільної угоди між суверенними нація-ми. На цих же умовах повинна була увійти до федерації і Україна в її етно-графічних межах, незалежно від тогочасного входження українських терито-рій в інші державні утворення.

В Україні передбачалася демократична форма правління (без президен-та). Планувався поділ влади. Законодавча влада мала належати однопалатно-му представницькому органові — сейму; виконавча — Раді міністрів; третя гілка — незалежний суд.

Народні представники повинні були обиратися на два роки таємним голосуванням (рівним і прямим) усіх громадян, які досягли 20-річного віку. Виконавча влада — Рада міністрів — мала обиратися сеймом і звітувати пе-ред ним.

Цікавим у цій програмі було й те, що на регіональному рівні передба-чалося утворення органів самоврядування міст і повітів. Усі посади на дер-жавному й місцевому рівнях мали бути виборними.

У цій державотворчій концепції передбачалося широке забезпечення в Україні прав національних меншин: росіян, євреїв, німців та ін., установлен-ня для них пропорційного представництва в сеймі та всіх органах місцевого самоврядування, виділення з державного бюджету коштів для культурних потреб, надання їхнім мовам державного характеру в місцях компактного їх проживання. З установленням суспільного ладу, передбачуваного програ-мою, планувалося запровадити панування закону, законодавче закріпити осо-бисті й політичні права громадян, скасувати військо і замінити його народ-ною міліцією. За змістом цей розділ програми багато в чому збігався з роз-глянутою вище програмою Української соціал-демократичної робітничої партії, включно з заходами щодо контролю за виконанням законів з охорони праці, серед яких установлення промислових судів, кримінальної відповіда-льності підприємців за порушення законів з охорони праці.

Як видно з вищесказаного, політичні погляди, викладені в програмі Української партії соціалістів-революціонерів, більш вдалі, в ній передбачено конкретні аспекти державного устрою України у федерації незалежних демо-кратичних республік, намічено механізм міжфедеральних відносин, який установлюється договором.

Після Жовтневого перевороту 1917 р. в Росії Українська партія соціалі-стів-революціонерів скори-гувала свою політичну програму. Основною її іде-єю стало утворення незалежної держави України.

Але, як відомо, низка обставин не дозволила втілити цю політичну концепцію в життя, попри те, що партія входила до складу уряду Української Народної Республіки. Тут і нерозуміння політики уряду широкими верствами населення, і встановлення Гетьманату, і австро-німецька