Жанрова своєрідність комедій Мольєра

виводив її за межі класицистичної системи, збагативши її значним суспільним змістом, надавши елементи драматизму, розкуто строгу композиційну форму і домігшись різноманіття жанрових відтінків. Усім цим Мольєр готував подальше зближення драми з дійсністю.

Перед комедією стоять дві великі завдання: повчати і розважати. Уявлення Мольєра про завдання комедії не виходять з кола класицистичної естетики. Завдання комедії – дати на сцені приємне зображення загальних недоліків. Актор повинен грати не самого себе. Комедія Мольєра містить в собі всі характерні особливості класицистичного театру. На початку п'єси ставиться якась моральна, громадська чи політична проблема. Тут же вказується на розмежування сил дві точки зору, два тлумачення, дві думки. Виникає боротьба з тим, щоб дати в кінці рішення, думку самого автора. Друга особливість — гранична концентрація сценічних засобів навколо головної ідеї. Розвиток сюжету, конфлікт, колізії і самі сценічні персонажі лише ілюструють задану тему. Вся увага драматурга залучена до зображення пристрасті, думка драматурга набуває більшої чіткості, вагомості.

Сутнісною рисою високої комедії був елемент трагічного, найбільш яскраво проявився в Мізантропі, яку іноді називають трагікомедією і навіть трагедією. Комедії Мольєра зачіпають широке коло проблем сучасного життя : відносини батьків і дітей, виховання , шлюб і сім'я , моральний стан суспільства (лицемірство, користолюбство, марнославство тощо), клановість, релігія, культура, наука (медицина, філософія) і т.д. Головна риса мольєрівських персонажів – самостійність, активність, здатність влаштовувати своє щастя і свою долю в боротьбі зі старим і віджилим. У кожного з них є власні переконання, власна система поглядів, які він відстоює перед своїм опонентом; фігура опонента обов'язкова для класицистичної комедії, бо дія в ній розвивається в контексті суперечок і дискусій [5, c. 43].

Інша риса мольєрівських персонажів – їх неоднозначність. Багато хто з них володіють не одною, а кількома якостями (Дон Жуан), або ж по ходу дії відбувається ускладнення або зміна їхніх характерів (Аргон в Тартюфі, Жорж Данден). Але всіх негативних персонажів об'єднує одне – порушення міри. Міра – головний принцип класицистичної естетики. У комедіях Мольєра вона тотожна здоровому глузду і природності (а значить і моральності). Їх носіями нерідко виявляються представники народу (служниця в Тартюфі, дружина- плебейка Журдена в «Міщанин-шляхтич»). Показуючи недосконалість людей, Мольєр реалізує головний принцип комедійного жанру – через сміх гармонізувати світ і людські відносини. Творчість Мольєра, великого комедіографа, творця класицистичної комедії, справила величезний вплив не тільки на драматургічна мистецтво Франції (Лесаж, Бомарше), а й на всю світову драматургію (Шерідан, Гольдоні, Лессінг та ін); в Росії його послідовниками були Сумароков, Княжнін, Капніст, Крилов, Фонвізін, Грибоєдов [21, c. 65].

Таким чином, Мольєр підняв на найвищий рівень поетичну і прозову мову комедії, він блискуче володів комедійними прийомами і композицією. Особливо значні його заслуги в створенні комедійних характерів, в яких гранична узагальненість доповнюється життєвою достовірністю. Імена багатьох персонажів Мольєра стали загальними. Він один з найпопулярніших драматургів світу: тільки на сцені паризького театру Комеді Франсез — «Будинку Мольєра» — за триста років його комедії показувалися більше тридцяти тисяч разів. Мольєр зробив величезний вплив на подальший розвиток світової художньої культури.

Висновки до Розділу І

Значення Жана Батиста Мольєра у світовій літературі величезне Він об'єднав у своїй творчості кращі традиції французького народного театру і передові ідеї гуманізму і створив новий вид драми – високу комедію, тим самим відкривши нову сторінку в історії світового театру. Драматургічна реформа Мольєра була невідривно і від реформи театрального аспекту нової комедії. Можна перерахувати десятки комічних прийомів, запозичених Мольєром з арсеналу народної клоунади, але театральність мольєрівських комедій обмежувалася формами традиційного комізму. Комедія, збагачена етичною проблематикою, природно зімкнулась з формами поетичного театру; створюючи комедії для палацового звеселяння, Мольєр деколи хоч і відступав від завойованих позицій, але ця його робота мала і свою позитивну сторону. 

Художнє багатство комедій Мольєра величезне. На сцені середини XVII століття востаннє всіма своїми барвами сяяв театр карнавалу і площі, і в перший раз з підмостків була показано життя — сімейна і суспільна — у формах самої дійсності. Реформа Мольєра здійснила ще одне небувале злиття: в єдності виявилися гнівна викривальна сатира і веселий життєстверджуючий сміх. І основа цієї єдності — оптимізм самого викривача, непохитна віра Мольєра в моральне здоров'я народу, тверде знання того, що його комедії, показавши сучасникам їх недоліки і змусивши людей сміятися над пороками суспільства, зроблять їх розумнішими і кращими. 

Мольєр готував подальше зближення драми з дійсністю.

Мольєр не просто майстерно вигадував смішні ситуації; він порушував серйозні суспільні проблеми.Чимало комічного знаходив він у бюргерському середовищі. Мольєр висміював жадобу до наживи, скнарість, егоїстичний «здоровий глузд», прагнення потрапити будь-що у «вищий світ». Висміював Мольєр і представників вищого світу, дворянства. Серед комічних персонажів Мольєра часто зустрічаємо лікарів. Вони любили оточувати свою професію ореолом таємничості й морочили хворих, наживаючись на їхніх стра¬хах і легковірності. Існувало багато інших способів заробляти гроші, наприклад викладати граматику, філософію. Мольєр висміював неосвічених, але заповзятливих та корисливих лікарів і вчителів.

 Піднявши комедію на рівень поетичного жанру класицизму, Мольєр одночасно і виводив її за межі класицистичної системи, збагативши її значним суспільним змістом, додавши елементи драматизму, розкуто строгу композиційну форму і