Адміністративний примус в умовах надзвичайного стану

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

• у науково-дослідній сфері – для подальшої наукової розробки нових напрямків діяльності суб’єктів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану;
• у правотворчій сфері – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» (Лист до Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони вих. №2998 від 23. 09. 2010) ;
• у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації дозволять покращити практичну діяльність суб’єктів, що відповідальні за реалізацію заходів режиму надзвичайного стану з питань застосування заходів адміністративного примусу в зазначених умовах (Акт впровадження в діяльність Головного управління МНС в Дніпропетровський області № 12 від 17. 03. 2010) ;
• у навчальному процесі – положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС», «Управління в ОВС» Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 18. 12. 2010).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювались на засіданнях кафедр адміністративної діяльності ОВС, адміністративного права та адміністративного процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Окремі наукові положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться в роботі, висвітлено в доповідях у десяти наукових конференціях: Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні» (Запоріжжя, 2007) ; Міжнародній науковій конференції «Вітчизняна юридична наукова спадщина і сучасність» (Дніпропетровськ, 2007) ; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми взаємодії оперативних підрозділів у протидії організованій злочинній діяльності» (Одеса, 2008) ; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки» (Дніпропетровськ 2008) ; Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (Сімферополь, 2009) ; Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 2009) ; Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні (м. Запоріжжя, 2009) ; Міжнародній науковій конференції «Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права» (м. Дніпропетровськ, 2010) ; Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2010) ; Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2011).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, та восьми тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 221 сторінок, з яких: 176 – основний текст, 21 – список використаних джерел, який охоплює 203 найменування; 20 – додатки.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета, завдання дослідження, його об’єкт та предмет, використані методи, нормативна та емпірична основи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. «Теоретично-правові засади застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1. 1. «Місце правового режиму надзвичайного стану в системі адміністративно-правових режимів» розглянуто науковий доробок проблем сутності понять «правовий режим», «адміністративно-правовий режим» та «надзвичайний адміністративно-правовий режим», проаналізовано види надзвичайних адміністративно-правових режимів, виокремлено місце режиму надзвичайного стану у системі надзвичайних адміністративно-правових режимів.

Встановлено, що на конституційному рівні закріплено три надзвичайних адміністративно-правових режими: правовий режим воєнного стану, правовий режим надзвичайного стану, правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, які регулюються відповідними законами та мають загальну єдину мету – захист національної безпеки та забезпечення безпеки населення країни. Характерними ознаками адміністративно-правових режимів є: визначена спеціальними нормами права поведінка фізичних та юридичних осіб; детальна регламентація діяльності державних органів і громадських об’єднань; введення деяких додаткових правил або вилучення із загальнообов’язкових правових норм; встановлення особливого контролю за дотриманням правопорядку у сфері дії особливого режиму та встановлення деяких обмежувальних заходів.

Надано характеристику правового режиму надзвичайного стану, визначено його специфіку, яка полягає в: особливих підставах та умовах введення; порядку функціонування суспільних відносин; порядку та