Адміністративний примус в умовах надзвичайного стану

У підрозділі 1. 2. «Поняття, особливості та зміст адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» наведено поняття «адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану», досліджено зміст його складових елементів (ознак).

Встановлено, що адміністративному примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану властиві як загальні ознаки, що характеризують адміністративний примус в цілому, так і додаткові, а саме: заходи адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану застосовуються лише на той строк, що чітко визначений у Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану»; органи виконавчої влади та органу місцевого самоврядування в умовах дії режиму надзвичайного стану, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації можуть застосовувати лише ті заходи адміністративного примусу, що прямо передбачені в Указі Президента України «Про введення режиму надзвичайного стану» та у Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану»; дія заходів адміністративного примусу, що застосовуються в умовах дії режиму надзвичайного стану розповсюджується на фізичних та юридичних осіб, які знаходяться або мешкають на території дії режиму.

Здійснено класифікацію заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану, в основу якої покладено поділ заходів адміністративного примусу на: заходи адміністративного попередження, припинення та відповідальності. Їх зміст досліджено з урахуванням специфіки різновидів правового режиму надзвичайного стану за підставами та умовами введення: у разі виникнення надзвичайних ситуацій природного, техногенного характеру та у разі масових порушень громадського порядку.

У підрозділі 1. 3. «Нормативно-правові основи застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» акцентується увага на тому, що питання нормативно-правового регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану є дуже актуальними та важливими, оскільки забезпечення прав та свобод людини і громадянина є одним із найважливіших напрямків діяльності держави. Встановлено, що сьогодні нормативно-правове регулювання застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану має несистемний характер.

Аналіз законодавства, що регулює порядок застосування примусу в умовах надзвичайного стану дозволяє зробити висновок, що переважна частина норм має адміністративно-правовий характер і регулює ряд відносин зазначеної сфери. Ці норми містяться як в Конституції України, так і в окремих законах: «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про міліцію», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провідне місце належить міжнародно-правовим договорам, що ратифіковані Верховною Радою України, та в цілому узгоджуються з законодавством України. Водночас, суттєву роль відіграють Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти дія яких спрямована на конкретизацію та виконання законів.

На основі аналізу нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану, можна визначити, що вадами такого правового регулювання є: недостатня правова регламентація застосування даних заходів на законодавчому рівні і, як наслідок, підміна законодавчої регламентації підзаконними нормативними актами; неузгодженість норм підзаконних правових актів з нормами законів України у цій сфері; відсутність належної систематизації нормативно-правових актів, що ускладнює їх ефективне застосування.

Наведено та обґрунтовано напрямки удосконалення нормативного забезпечення діяльності органів публічної адміністрації щодо застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану.

У підрозділі 1. 4. «Система та повноваження суб’єктів застосування адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану» акцентовано увагу на тому, що система суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану складається з загальних суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу та суб’єктів, що спеціально створені державою з метою здійснення таких функцій.

До загальних суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу в умовах надзвичайного стану віднесено: Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки і оборони України. Зазначені суб’єкти безпосередньо не застосовують заходи адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану, однак своїми діями створюють юридичні підстави для його застосування, мають відповідні повноваження організаційного характеру у сфері застосування заходів адміністративного примусу в умовах дії режиму надзвичайного стану і вирішують в основному конституційно та законодавчо закріплені стратегічні завдання у вказаній сфері.

До спеціальних суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу, на які покладено завдання забезпечення режиму надзвичайного стану та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, належать: Міністерство надзвичайних ситуацій України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба та інші.

Автор вказує, що на сьогодні в Україні існує велика кількість суб’єктів, що уповноважені застосовувати заходи адміністративного примусу в зазначених умовах, їх завдання та функції дуже часто дублюються, що у свою чергу призводить до зниження ефективності у діяльності цих органів.

Обґрунтовано авторське положення про те, що одним із способів покращення діяльності органів публічної адміністрації в умовах дії режиму надзвичайного стану є систематизація у єдиному нормативно-правовому акті функціональних обов’язків необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу. Таку пропозицію підтримали 91% опитуваних посадових осіб обласної та районних державної адміністрації, 86% посадових осіб Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ та 52% фізичних осіб. Абсолютна більшість опитаних висловила позицію щодо необхідності чіткого розмежування повноважень та визначення алгоритмів діяльності органів публічної адміністрації у сфері