Адвокатська таємниця: теорія і практика

Історико-правові проблеми адвокатури розглядаються на широкій базі історико-культурного підходу, які визначаються позиціями наступних дослідників, а саме: М. Г. Грушевського, Г. В. Ф. Гегеля, І. Канта, А. О. Кістяковського, Ф. Прокоповича, Г. С. Сковороди та ін. Окремо слід виділити теоретичний доробок таких видатних дослідників проблем адвокатури кінця XIX ст. – поч. XX ст., як Є. В. Васьковський, І. В. Гессен, І. Я. Фойніцький та ін.

Проблеми інституту захисту прав і свобод людини та громадянина, включаючи проблеми адвокатури, досліджували: К. Н. Апраксін, Т. В. Варфоломеєва, Д. П. Ватман, Г. О. Гінзбург, Ю. М. Грошевий, В. В. Медведчук, О. Р. Михайленко, М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, В. С. Натрускін, І. Л. Петрухін, П. М. Рабінович, О. Д. Святоцький, П. В. Хотенець, М. Й. Штефан та ін.

Значну увагу приділено порівняльному аналізу проблем адвокатури, включаючи питання адвокатської таємниці, зокрема, в Російській Федерації, Білорусії, Башкортостані, Литві, Латвії, Молдові, Польщі, Узбекистані, Чехії та інших країнах, тобто у тих країнах, які переборюють аналогічні соціально-економічні і політичні проблеми. Це такі автори: М. Ю. Барщевський, А. Є. Жалінський, Ю. І. Стецовський, А. А. Фатьянов, Н. В. Черкасова, Ч. Яворські та ін.

Досліджували проблеми адвокатури і, зокрема, адвокатської таємниці, в системі загального та континентального права вчені-юристи: Д. Бербенк (США), С. Гордон (США), Р. Давид (Франція), М. Дженіс (США), Р. Кей (США), Н. Коен (Франція), У. Померанц (Англія) та ін.

Значна увага приділялась проблемам адвокатської діяльності у цивільному та кримінальному судочинствах, зокрема, адвокатської таємниці в роботах Я. С. Аврах, О. Д. Бойкова, Т. В. Варфоломієвої, Д. П. Ватмана, В. Д. Гольдінера, О. Г Дріжчаної, В. А. Єлізарова,, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, О. Д. Святоцького, А. Л. Ципкіна, М. І. Чвьорткіна, В. П. Шибіки, П. В. Хотенця, М. Й. Штефана, О. Г. Яновської та ін.

Етико-правові проблеми адвокатської таємниці досліджували М. Ю. Барщевський, Д. П. Ватман, О. Л. Жуковська, Я. С. Кисельов, І. Л. Петрухін та ін.

У працях наведених вище авторів досліджувалось широке коло проблем адвокатури, включаючи і проблеми інституту захисту. Проте недостатньо уваги було приділено проблемним питанням суті, значення, змісту адвокатської таємниці та її правових гарантій. Адвокатська таємниця не розглядалась через призму реформування права в Україні.

Об’єктом дослідження виступають юридична природа, правовий зміст та правові гарантії адвокатської таємниці.

Предметом дослідження є міжнародно-правові акти, законодавство України та інших держав про правовий статус адвокатури, адвоката і адвокатської таємниці з позиції становлення та удосконалення інституту захисту прав та свобод людини і громадянина.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є:

історико-правовий аналіз змісту поняття “адвокатська таємниця”;

виявлення прогалин у правовому регулюванні поняття, змісту та гарантій адвокатської таємниці з урахуванням положень Конституції України та міжнародно-правових актів у галузі прав людини;

визначення шляхів вирішення проблемних питань забезпечення адвокатської таємниці.

Досягнення цієї мети вимагає вирішення ряду важливих завдань:

виявити і дослідити історико-правові тенденції та основні фактори формування інституту адвокатської таємниці;

виявити та розглянути на фоні формування інституту захисту прав і свобод людини та громадянина основні теоретико-правові закономірності формування поняття “адвокатська таємниця”;

дослідити формування адвокатської таємниці шляхом системного аналізу таких правових інститутів, як суд, прокуратура та адвокатура;

виявити та дослідити економічне підґрунтя адвокатської таємниці;

розкрити взаємозв’язок морально-етичних та правових проблем адвокатської таємниці;

дослідити основні напрямки реформування адвокатської таємниці через призму реформування судово-правової системи;

виявити закономірності формування адвокатської таємниці та їх залежність від правового статусу адвокатури;

обґрунтувати реформування адвокатської таємниці як ознаку демократизації життя українського суспільства.

Методологічні та теоретичні засади дисертаційного дослідження. Проблема адвокатської таємниці розглядається на широкій базі природного права та з урахуванням екзистенційної основи української ментальності При вияві колізій у визначенні основних понять застосовується контент-аналіз. Методи дослідження обрані з урахуванням предмета дослідження, а саме: історико-правовий, порівняльно-правовий, системний, формально-логічний, наукового узагальнення тощо.

Нормативною базою для дослідження проблем адвокатської таємниці слугували міжнародно-правові акти в галузі прав людини, Конституції України, Кримінально-процесуальні кодекси України, Російської Федерації, Польщі, Німеччини, Цивільно-процесуальні кодекси України, Російської Федерації, закони про адвокатуру України, Російської Федерації, Білорусі, Латвії, Литви, Узбекистану та ін.

У ході дисертаційного дослідження використовувались теоретичні положення кримінального, кримінально-процесуального права, цивільного та цивільного процесуального права, теоретичні основи адвокатури, судоустрою, юридичної деонтології та психології.

Правові проблеми розглядаються на широкій базі історико-правового підходу, філософії та історії права, загальних проблем політики, економіки, культури в цілому. Основним предметним полем науково-теоретичного осмислення проблеми є міжнародно-правові акти у галузі прав людини, судочинства, адвокатської діяльності, Конституції України та чинне законодавство у сфері інформаційних відносин і, зокрема, принцип конфіденційності як проблема у забезпеченні захисту прав та свобод людини і громадянина.

Особиста, корпоративна та державна таємниці, в їх якісних різновидах, розглядаються через призму Законів України “Про інформацію”, “Про державну таємницю”, “Про статус суддів”, “Про адвокатуру”, “Про Службу безпеки”, “Про зв’язок”, “Про міліцію”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про державну службу”, “Основи