П. Ватман), які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для клієнта (Г. Ф. Горський, Л. Д. Кокорєв, Д. П. Котов та Ф. Г. Хайрутдінова), факт звернення та умови, що спонукали до цього, відомості про злочин, його учасників, дані про особисте життя клієнта, відомості з матеріалів справи, листування, матеріали адвокатського досьє (І. Л. Петрухін, М. Ю. Барщевський), умови договору про надання юридичної допомоги (Т. В. Варфоломеєва), суть консультацій, порад та роз’яснень (О. Д. Святоцький, М. М. Михеєнко, О. Г. Яновська), відомості, що можуть завдати шкоди клієнту (Н. В. Черкасова) тощо. І. Л. Петрухін, наприклад, розрізняє таємницю судового представництва та таємницю судового захисту, вважаючи, що таємниця судового представництва і є власне адвокатською таємницею.
Пошук
Адвокатська таємниця: теорія і практика
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
27
Мова:
Українська
З урахуванням досліджених позицій вище вказаних авторів дається таке визначення поняття “адвокатська таємниця”: це відомості, які отримані адвокатом в процесі виконання професійних обов’язків, розголошення яких може завдати збитків фізичній чи юридичній особі (клієнту).
Предметом адвокатської таємниці є факт звернення до адвоката, мотиви, що спонукали до звернення, відмова адвоката від доручення та її мотиви, умови договору про надання юридичної допомоги, документи, які передані адвокату клієнтом, суть консультацій, порад та роз’яснень, правові документи, що складені адвокатом, відомості, які отримані з матеріалів справи, процесуальні дії адвоката, що спрямовані на реалізацію прав клієнта, відомості про особисте життя клієнта та членів його родини, будь-які інші відомості, що можуть бути розголошені лише з дозволу клієнта.
Адвокатська таємниця розглядається в двох аспектах, а саме: таємниця клієнта (факт та мотиви звернення, відомості про особисте життя тощо, що не можуть бути розголошені без дозволу клієнту) та таємниця адвоката (умови договору, суть консультацій, порад та роз’яснень, зміст правових документів, що складені адвокатом, відомості з матеріалів справи тощо. Таємниця клієнта є визначальною, оскільки, в широкому розумінні, і таємниця адвоката є таємницею клієнта.
Запропоновано зміни щодо розширення меж відповідальності за розголошення адвокатської таємниці за рахунок запровадження цивільно-правової та кримінальної відповідальності, які можуть наступити при умові спричинення тяжких наслідків клієнту, а саме:
1. Доповнити проект Цивільного Кодексу України статтею “Відшкодування шкоди за розголошення таємниці клієнта”, яка передбачала би матеріальну відповідальність особи, включаючи і відповідальність адвоката, за розголошення таємниці клієнта, а саме: “Шкода, заподіяна клієнту розголошенням його таємниці, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла”.
2. Кримінальний кодекс України слід доповнити статтею “Кримінальна відповідальність адвоката, помічника адвоката, працівників адвокатських об’єднань за розголошення адвокатської таємниці” такого змісту: “Умисне розголошення адвокатом, помічником адвоката, працівниками адвокатських об’єднань адвокатської таємниці, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням професійних обов’язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, карається... ”
У підрозділі 2. 2. “Правове забезпечення адвокатської таємниці”, як визначальній частині дисертаційного дослідження, адвокатська таємниця розглядається на базі міжнародно-правових актів (Загальна декларація прав людини (1948 р.), Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.) тощо).
Проблема адвокатської таємниці визначається як прояв прав та свобод особистості, що задається розумінням засад демократичного суспільства на рівні громадянського суспільства, включаючи аналіз проблеми і на рівні розуміння правової соціальної держави тощо. Правове забезпечення адвокатської таємниці розглядається на базі чинного законодавства України, а сама адвокатура визначається як складова частина правової системи правосуддя України.
У підрозділі 2. 2. 1. “Правове забезпечення адвокатської таємниці в кримінальному судочинстві” дається аналіз проблеми адвокатської таємниці на засадах чинного законодавства України (Конституція України, Кримінальний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”, Закон України “Про попереднє ув’язнення, Закон України “Про адвокатуру” тощо).
Виявляються основні позиції адвоката (захисника) в кримінальному процесі. Досліджуються суттєві ознаки адвокатської таємниці, а саме: місце та роль адвокатської таємниці через дотримання режиму законності, доказовості, обґрунтованості, тобто під час дізнання, проведення попереднього слідства, судового розгляду реалізується право на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Адвокат може виступати в якості представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача.
Гарантією правового забезпечення адвокатської таємниці є право підозрюваного, обвинуваченого, поряд з іншими правами, на побачення віч-на-віч з захисником до першого допиту, заборона допиту захисника як свідка, заборона знайомитись з матеріалами, що складають адвокатське досьє, заборона щодо розголошення даних попереднього слідства тощо. Гарантією правового забезпечення адвокатської таємниці є перелік підстав, які виключають участь адвоката як захисника в кримінальній справ. Передбачена кримінальна відповідальність за порушення професійної таємниці.
Відмічається необхідність розширення меж відповідальності щодо осіб, що порушують гарантії адвокатської діяльності, в тому числі за дії, які ведуть до розголошення адвокатської таємниці. Обґрунтовується пропозиція щодо необхідності посилення відповідальності адвоката за розголошення таємниці клієнта аж до кримінальної відповідальності, оскільки розголошення таємниці клієнта може завдати збитків, відшкодування яких повинно бути співмірним.
У підрозділі 2. 2. 2 “Правове забезпечення адвокатської таємниці в цивільному судочинстві” дається аналіз проблем адвокатської таємниці на базі Конституції України, Цивільного кодексу, Цивільно-процесуального кодексу України, Закону України “Про адвокатуру” тощо. Відповідно до чинного законодавства адвокати в цивільному процесі виконують дві функції: правозаступництва та представництва.
Аналізуються підстави, за яких адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги та досліджуються