Альбігойські війни та їх історичне значення

 

Розділ 1. Ідеологічні і соціальні передумови альбігойських війн.

Розділ 2. Хрестовий похід 1209-1229 рр. проти альбігойців та його результат.

Розділ 3. Суспільно-політичні наслідки альбігойських війн для Франції. 

 

 

Актуальність дослідження. Хрестові походи проти Сходу і Півночі не заважали церкві спостерігати за внутрішніми подіями, оскільки не було єдності в церкві, то й кількість єресей та єресіархів продовжувала збільшуватися і в самій Італії, і у Франції, і в Німеччині, і у Великобританії. Щоб втримати свою владу, Римська церква підтримала створення напіввійськових і військових чернецьких орденів. Під прикриттям таких військово-церковних операцій Римська церква не тільки контролювала віру, а й землі, розширяючи тим самим власні володіння по всій Європі. Церква шукала і завжди знаходила ворогів віри на теренах католицької Європи. Так сталося і з славнозвісними Альбігойськими війнами.

3 огляду на вказане вище, окреслена тема є актуальною, оскільки вона дозволяє простежити основні тенденції розвитку морально-етичних та духовних пріоритетів тогочасного французького суспільства. Означена проблематика допомагає, з іншого боку, переосмислити основні причини та передумови виникнення єретичних течій на Півдні Франції у XII-XIV ст. Крім того, вона дозволяє на рівні історичної ретроспекції осмислити складні та неоднозначні процеси, що відбувалися у французькому середньовічному соціумі й були пов’язані зі змінами в соціально-економічному та політичному житті Франції, а також переосмисленням низки духовно-світоглядних ідеалів і морально-етичних пріоритетів, притаманних ряду тогочасних сект.

Саме ці зміни зумовили появу народно-релігійних рухів, котрі, з точки зору мотивації та мети, носили у більшості випадків радикально-протестний і реформаційний характер.

Об’єктом дослідження виступили суспільно-політичні та економічні відносини у французькому суспільство наприкінці ХІІ – на в першій половині ХІІІ ст.

Предметом дослідження стали альбігойські війни 1209-1229 рр.

Мета дослідження полягає у намаганні з’ясувати за допомогою наявних джерел та літератури причин, передумов, ходу та наслідків альбігойських війн першої половини ХІІІ ст.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:

• визначити ідеологічні та соціально-економічні передумови хрестового походу проти єретиків півдня Франції;
• охарактеризувати хід та результати альбігойських війн 1209-1229 рр.;
• визначити суспільно-політичні наслідки хрестового походу католицької церкви проти катарів;

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1209 по 1229 рр. Однак в дослідженні ми виходимо за хронологічні рамки для з’ясування передумов та наслідків військових дій. 

Територіальні межі роботи визначаються кордонами князівства Лангедок, що стало центром альбігойського руху.

Джерельна база дослідження. Важливими джерелами для вивчення історії та суті єретичних виступів є, перш за все, твори єретиків-катарів. До сьогодення збереглися богословські трактати і три т.зв. ритуали. Найважливішим богословським трактатом катарської теології є «Книга про два Начала» [6]. Матеріал для вивчення катарської літургії містять в собі Латинський Ритуал із Флоренції, Ліонський (Провансальський) Ритуал та Дублінський Ритуал [5, 7], написані провансальською мовою. Цікаві свідчення містять матеріали допитів єретиків інквізиторами, отримані у 1245 р., які містять основні постулати і догми катарського віровчення. 3начну увагу варто зосередити на апокрифічних текстах. Богомільський апокриф «Таємна вечеря», або «Interrogatio Johannis» [9] являє собою текст, який був написаний до виникнення вчення середньовічних катарів і містить основні його ідеї.

Основними джерелами з соціально-політичної історії Франції XIII- XIV ст. є хроніки. 3окрема, у той час з’являються «Великі французькі хроніки» [1], «Хроніка Жана де Венетт» [3], «Хроніка Франції, Англії, Шотландії та Іспанії» [5], яка належить перу Фруассара, а також «Хроніка перших чотирьох Валуа» [2].

Історіографія проблеми. Переходячи до висвітлення і комплексного аналізу тематичної історіографії, присвяченої проблемі народно-релігійних рухів у Франції XIII- XIV ст., в першу чергу необхідно відзначити, що вона на сьогоднішній день є достатньо обширною та повною, оскільки збереглося багато автентичних писемних джерел означеної епохи. Разом з тим, необхідно підкреслити, що ґрунтовних, фахових монографічних робіт, де глибоко досліджуються аспекти і особливості саме теологічних і догматичних засад, які містилися у програмах єретиків, не так багато.

З іншого боку, дана проблематика тією чи іншою мірою аналізується, характеризується й оцінюється в цілому ряді публікацій - наукових статей, концептуальних праць і т.п. Зокрема, проблематику єретичних рухів і народних повстань у своїх публікаціях досліджували М. Осокін [26], Л. Карсавін [19], В. Кєров [20. 21]. Тематику загального суспільно-політичного та економічного становища Франції в означений період порушували Д. С. Сказкін, Н. Сідорова [31], Ю. Бєзсмєртний [11, 12], Е. Гутнова [15] та ін.

Практичне значення дослідження випливає з того, що матеріали курсової роботи можуть бути використані при написанні рефератів, курсових робіт, при викладанні курсу всесвітньої історії в школах, ВНЗ.

Структура курсової роботи. Наукова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури.

 

 

ХІІ–ХІІІ ст. увійшли в західноєвропейську церковно-конфесійну історію перш за все хрестовими походами та Альбігойськими війнами. Останні послугували початком масових єретичних рухів і гострих міжконфесійних конфліктів у латинському соціумі. Разом з тим, витоки суто середньовічного конфесіоналізму та релігійного дисидентства, який ми досліджуємо, беруть свій початок у вченні павлікіан, яке сформувалося наприкінці VІ ст. у Вірменії. В католицькому середовищі воно вплинуло на