Аналіз поточних зобов’язань ПФ "Аркос"

У 2001 році можна очікувати таку величину поточних зобов’язань як 119, 3 тис. грн. Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування згідно з нашими розрахунками можуть у 2001 році зрости до 27, 1 тис. грн. Таке збільшення поточних зобов’язань за розрахунками зі страхування є наслідком несвоєчасних розрахунків з оплати праці.

Можна також очікувати збільшення поточних зобов’язань за розрахунками з оплати праці до 66, 4 тис. грн. оплати праці спричинене несвоєчасним розрахунком покупців і замовників за придбаний товар, отримані роботи і послуги.

Дані тенденції до зростання є негативними для підприємства. Також стійку тенденцію до зростання має коефіцієнт загальної ліквідності, який у 2001 році може досягти свого значення 1, 008, але така тенденція є позитивною.

Щодо кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, то в 2001 році можна очікувати таке її значення як 9, 3 тис. грн. Тобто порівняно з 2000 роком така заборгованість у 2001 році може збільшитися на 0, 4 тис. грн., але порівняно з 1998 роком – може зменшитися на 11, 0 тис. грн.

Що стосується інших даних і розрахованих показників, то не можна сказати про їх стійку тенденцію до зростання чи спадання.

З малюнка 6. 2. видно тенденцію ліквідності підприємства протягом 1998 – 2000 років і її прогнозне значення на 2001 рік. Так, протягом 1998 – 1999 років можна відзначити незначене підвищення ліквідності підприємства, протягом 1999 – 2000 років ліквідність підприємства значно зростає, і протягом 2000 – 2001 років прогнозується незначне зменшенння ліквідності підприємства.

З малюнка 6. 3. видно тенденцію платоспроможності підприємства протягом 1998 – 2000 років і її прогнозне значення на 2001 рік. Так, протягом 1998 – 1999 років можна відзначити незначене зниження платоспроможності підприємства, протягом 1999 – 2000 років платоспроможність підприємства значно падає, і протягом 2000 – 2001 років прогнозується незначне збільшенння платоспроможності підприємства. Такі коливання тенденції платоспроможності пов’язані, передусім з платоспроможністю клієнтів, з якими наше підприємство співпрацювало.

 

 

Зобов’язання згідно зарубіжних методик означає необхідність сплати основної суми позики (разом із відсотками, якщо це потрібне) відповідно до обумовлених умов поставки визначеній особі товарів (надання послуг).

Розрізняють різні вартості зобов’язань.

Історична собівартість зобов’язань – сума надходжень, отриманих в обмін на зобов’язання, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення заборгованості під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов’язань – недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення заборгованості на поточний момент.

Теперішня вартість зобов’язань – це теперішня (недисконтована) вартість майбутніх чистих відпливів грошових коштів, які, як очікується, будуть необхідні для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

Крім того, існують у зарубіжній практиці монетарні зобов’язання, які відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам і немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги, визначеної кількості і якості.

Обов’язки підприємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони:

існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій або подій (понесені чи ймовірні збитки, за які підприємство несе відповідальність) ;

пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження господарських зв’язків підприємства або у відповідності із здійсненням нормальної господарської діяльності;

мають бути виконані неминуче;

мають визначений термін виконання;

прийняті відносно суб’єктів, які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов’язання, то в момент його виконання.

Зарубіжна практика поділяє пасиви також на такі групи:

поточні – зобов’язання, які підлягають оплаті протягом одного фінансового року чи в період від однієї дати складання звітного балансу до іншої;

довгострокові – зобов’язання, тривалість погашення яких перевищує один розрахунковий період.

В поточній виробничій діяльності фірма використовує заборгованості різних типів, включаючи комерційний кредит (в формі розрахунків чи векселів до оплати), середньо терміновий банківський кредит, векселі до сплати банку чи приватній особі, накопичені податки, які необхідно оплатити різним урядовим органам, заборгованість по заробітній платі, належні внески по сплаті закупок в рострочку і зобов’язання по аренді.

Поточну заборгованість можна визначити як коротко- чи середньострокові відновлювальні зобов’язання, які виникають при веденні звичайних щоденних операцій в більшості фірм. Деякі з цих боргових зобов’язань, представлені кредиторами на короткий період без відсотків, згідно комерційним умовам, прийнятим в тій галузі промисловості чи сфері послуг, де працює фірма. На першому місці в цій категорії – рахунки до оплати (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги), які представляють суму заборгованості перед постачальниками за закуплені фірмою товари чи надані їй послуги.

В зарубіжних країнах облік господарської діяльності ведеться згідно “Загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку”. Цією системою передбачене складання балансу. Баланс складається з активу і пасиву.

Розділ “Поточні зобов’язання” знаходиться в пасиві балансу і має такий самий склад, як і в вітчизняному варіанті, але має ще такі статті:

розрахунки з кредиторами по дивідендах нарахованих але не сплачених;