Аналіз поточних зобов’язань ПФ "Аркос"

Ця стаття представляє собою зобов’язання даної фірми поставити товар, або виконати роботи, надати послуги в майбутньому звітному періоді в обмін на здійснення передоплати.

Зобов’язання по гарантіях. Якщо продаж товарів, виконання робіт, надання послуг передбачає гарантію здійснення ремонту (заміни) продукту у разі відмови, то в момент здійснення продажу створюється (кредитується уже існуючий) рахунок гарантійних зобов’язань. За результатами звітного періоду рахунку “Гарантія” уточнюється за рахунок прибутку, тобто у разі пере використання коштів використовується прибуток, а у разі недовикористання – відноситься на прибуток. Дані служать для встановлення розміру гарантії на майбутні періоди.

Згідно зарубіжної системи бухгалтерського обліку при аналізі поточних зобов’язань користуються слідуючи ми показниками:

Робочий капітал = Поточні активи – Поточні зобов’язання

Цей показник має бути із знаком “+”. Він показує чи здатна фірма погасити свої поточні зобов’язання.

Показник поточності = Поточні активи/Поточні зобов’язання

Даний показник є відносними показником ліквідності. Він характеризує здатність підприємства погасити свою кредиторську заборгованість.

Показник терміновості = Швидко ліквідні активи/Поточні зобов’язання

Цей показник, як і попередній, повинен дорівнювати, або бути більше одиниці. Даний показник характеризує спроможність підприємства погасити свою кредиторську заборгованість у дуже короткий термін (1-3 дні), використовуючи швидко ліквідні активи.

В поточній виробничій діяльності фірма використовує заборгованості різних типів, включаючи комерційний кредит (в формі розрахунків чи векселів до оплати), середньо терміновий банківський кредит, векселі до сплати банку чи приватній особі, накопичені податки, які необхідно сплатити різним урядовим органам, заборгованість по заробітній платі, належні внески по сплаті закупок в розстрочку і зобов’язання по оренді.

Поточну заборгованість можна визначити як коротко- чи середньострокові відновлювальні зобов’язання, які виникають при веденні звичайних щоденних операцій в більшості фірм. Деякі з цих боргових зобов’язань, пред’явлені кредиторами на короткий період без відсотків, згідно комерційних умов, прийнятих в тій галузі виробництва чи сфери послуг, де працює фірма. На першому місці в цій категорії – рахунки до оплати (кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги), які представляють суму заборгованості перед постачальниками за закуплені фірмою товари чи надані їй послуги. В залежності від умов угоди про поставку фірма, якій виставлено рахунок за товари, роботи, послуги, має право затримати платіж на 10-15 днів, чи навіть на 45-60 днів. Протягом цього періоду компанія може користуватись цими оборотними засобами без певних додаткових специфічних затрат.

При аналізі кредиторської заборгованості зарубіжні методики рекомендують встановити величину покупок в кредит, здійснених компанією зв певний період.

Необхідність погашення основної суми заборгованості потребує використання частини майбутніх грошових потоків компанії. Зобов’язання по погашенню основної суми за визначений строк змушують фінансового менеджера прогнозувати і планувати надходження і витрачання грошових засобів. Перспективи можуть бути такими, що до моменту, коли необхідно буде погасити основну суму боргу, прийдеться звернутись до повторної позики. Але розрив між позичковим і власним капіталом може досягти критичного рівня, так що, поки компанія не виплатить суттєві борги, додаткове кредитування буде неможливим. “Балансування на межі”, як часто називають діяльність з використанням великого об’єму заборгованості, може бути досить ризиковим через непогашення зобов’язань у строк і необхідності звернутись до дорожчих джерел позикового чи власного капіталу.

У виробничих компаніях закупки товарів та послуг “заховані” в статтях “Собівартість реалізованої продукції” і “товарно-матеріальні запаси” на кінець періоду. Дещо наближена оцінка закупок в цьому випадку може бути проведена шляхом ділення кредиторської заборгованості на середньоденну норму використання сировини і матеріалів (за умови, якщо цю величину можна визначити з доступних джерел інформації).

Оптимальне управління кредиторською заборгованістю означає, що всі платежі по кредиту здійснюються в термін, обумовлений договором сторін. Також не потрібно нехтувати знижками, якщо вони надаються у випадку дострокової оплати рахунків за покупку. Наприклад, краще заплатити на 2% менше, якщо оплата здійснюється протягом 10 днів, ніж повну вартість після закінчення 30 днів (при цьому у контракті зазначається умова оплати 2/10, n/30).

При аналізі фінансового стану необхідно оцінити чи є виявлені співвідношення позитивними, чи ні. Для цього використовують 3 способи:

наближених оцінок (показники лише обраховуються, без наступного їх порівняння з іншими) ;

результатів минулих років (коефіцієнти порівнюються з аналогічними з попередніх періодів) ;

галузевих показників (порівнюються з відповідними показниками підприємств галузі, до якої належить дана фірма).

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з точки зору короткотермінової чи довготермінової перспектив. В першому випадку критерії оцінки фінансового стану – ліквідність та платоспроможність компанії, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі провести розрахунки за короткотерміновими зобов’язаннями.

Ліквідність підприємства означає наявність у нього оборотних засобів у розмірі, теоретично достатньому для погашення короткотермінових зобов’язань, хоча і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових засобів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунку по кредиторській заборгованості, яка потребує термінового погашення.

Таким чином, основними характеристиками платоспроможності є:

наявність в достатньому об’ємі засобів на розрахунковому рахунку;

відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Менеджмент ліквідності полягає у вдалому плануванні та координуванні виплат за борговими зобов’язаннями із надходженнями на рахунок фірми, щоб уникнути тимчасової неплатоспроможності.

Коефіцієнти, які обчислюють зарубіжні аналітики і показують ліквідність підприємства, подібні до вітчизняної практики,