Аналіз специфіки стосунків підлітків з агресивною поведінкою з однолітками

 

Вступ

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ Й ПРИЧИНИ АГРЕСІЇ, ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ

1.1 Визначення поняття та причини агресивної поведінки

1.2 Причини агресивної поведінка й агресивності

1.3 Підходи до вивчення підліткової агресії

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОЯВІВ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

2.1 Підліток у групі однолітків

2.2 Розвиток та корекція агресивності підлітків

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ І МЕТОДИ КОРЕКЦІЇ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІН-КИ ПІДЛІТКІВ

3.1 Характеристика агресивної поведінки підлітків у школі

3.2 Розробка й апробація методики корекції агресивної поведінки підлітків

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Сьогодні проблема агресії є дуже актуальною, тому що ми зіштовхуємося з нею щодня на вулиці, у школі. Підсилилася демонстративна й зухвала поведінка стосовно дорослих, у крайніх формах стали проявлятися жорстокість, і агресивність. Різко зросла злочинність серед молоді, з'являються все нові види поведінка, яка відхиляється від норми: підлітки беруть участь у воєнізованих формуваннях, політичних організаціях, рекеті, співробітничають із мафією, займаються проституцією тощо. У порівнянні з недавнім минулим, зросло число тяжких злочинів, фіксується збільшення конфліктів і фактів агресивної поведінки людей. Ми є свідками зміни всієї соціальної структури суспільства, інтенсивних процесів розшарування населення по майновій ознаці та стосовно різних форм власності. На грунті соціальних протиріч виникають міжгрупові й міжособистісні конфлікти.

Крім того, проблема агресивності мало вивчена теоретично.

Ця проблема має давню історію. Багато дослідників у нашій країні й за рубежем займалися проблемою агресії, але до одностайної думки так і не прийшли, тому що вона складна й багатогранна а, отже, одного рішення бути не може.

У теоретичній частині курсової роботи розглянуто основні підходи до розуміння поняття агресії, основні підходи до питання її становлення й можливі фактори провокування.

Мета дослідження: розробити методику, спрямовану на зниження агресії в дітей підліткового віку.

Завдання дослідження:

1) у рамках теоретичного аналізу досліджувати специфіку агресивності підлітків;

2) на основі отриманих даних розробити методику роботи з агресивними підлітками;

3) здійснити апробацію отриманої методики.

Об'єкт дослідження – учні Дубенської школи-інтернату – двадцять чоловік. Діти відбиралися після загальної діагностики всіх дев'ятих класів на предмет агресивності. За отриманим даними виділено двадцять чоловік, рівень агресивності яких був найбільш високим

Предмет дослідження – агресивна поведінка підлітків.

У роботі були використані наступні методи дослідження:

- аналіз літератури по проблемі;

- включене спостереження;

- бесіди з учнями дев'ятих класів;

- аналіз шкільної документації.

 

 

 

У побуті під агресією розуміється: «Відкрита ворожість», а «агресивний» як наступальний-загарбницький, ворожий, зухвалий.

Взагалі термін «агресія» має значне поширення для позначення насильницьких чи загарбницьких дій. Агресія й агресори завжди оцінюються різко негативно, як вираження наявності культу грубої сили. В основному ж під агресією розуміється шкідлива поведінка. У понятті «агресія» поєднуються різні за формою й результатами акти поведінки – від злих жартів, пліток, ворожих фантазій, до бандитизму і вбивств.

У підлітковому житті нерідко зустрічаються форми насильницької поведінки, обумовленого термінами «задерикуватість», «озлобленість», «жорстокість». До агресивності близько підходить стан ворожості. Ворожість – більше вузький за спрямованістю стан, який завжди має певний об'єкт. Часто ворожість й агресивність сполучаються, але нерідко люди можуть перебувати у ворожих відносинах, однак ніякої агресивності не проявляти. Буває й агресивність без ворожості, коли кривдять людей, до яких ніяких ворожих почуттів не відчувають.

Термін «агресія» трактується по-різному. Багато авторів дослідження агресивності намагаються їй давати негативну оцінку. Але так само існує й точка зору на агресію з позитивної сторони.

Наявні визначення можна умовно розділити на 2 великі групи:

1. Уявлення про агресію як вмотивовані дії, що порушують норми й правила, заподіюють біль та страждання. У цьому плані розрізняються навмисна й інструментальна агресія. Інструментальна агресія – та, коли людина не ставила своєю метою діяти агресивно, але «так довелося» або «було необхідно діяти». У цьому випадку мотив існує, але він не усвідомлюється.

Навмисна агресія – це ті дії, які мають усвідомлений мотив – заподіяння шкоди або збитку.

Цієї ж точки зору дотримується й А. Р. Ратинов. Він вважає, що антиповедінка – властивість агресивної особистості індивіда повністю належить мотиваційній структурі, особистісному рівню.

Ю. М. Антонян вважає, що причиною агресії є тривожність. Ця властивість формується в глибокому дитинстві як наслідок порушення емоційних зв'язків з матір'ю, тобто депривації. Тривожність створює охоронну поведінку, породжує занижену самооцінку, в індивіда різко знижується поріг сприйняття конфліктної ситуації як загрозливої, розширюється діапазон ситуацій, підвищується інтенсивність і екстенсивність відповідної реакцію на мниму загрозу.

2. Агресія як акт ворожості й руйнування (поведінкова складова).

Наприклад, Р. Берон і Д. Річардсон дають таке визначення: агресія – це будь-яка форма поведінки, націленої на образу або заподіяння шкоди іншій живій істоті, яка не бажаючого подібного. Іншими словами:

- агресія обов'язково має на увазі навмисне, цілеспрямоване заподіяння шкоди жертві;

– як агресія може розглядатися тільки така поведінка, що має на меті заподіяння