Аналіз специфіки стосунків підлітків з агресивною поведінкою з однолітками

Але якщо в підлітка присутній така особистісна риса як агресивність, то його стратегії поведінка можна дати наступну характеристику (Л. А. Регуш) :

такі підлітки активно прагнуть захищати свої позиції й інтереси, проявляють емоційність й агресивність у спілкуванні, поводяться імпульсивно;

для них характерне емоційне сприйняття себе, недостатня самокритичність і деяке самовдоволення при оцінці власних вчинків, відсутність тенденції до переосмислення власних якостей, невиразність установки на саму зміну;

характерна цілісність й установлення образу «Я», задоволеність ним, що визначає егоїзм, прагнення до самодостатності, лідерства, без остраху викликати почуття відчуження;

відносини в родині й зі шкільними вчителями розцінюється цими підлітками як основні сфери конфліктів;

агресивність, властива їм при захисті своїх інтересів, провокує ескалацію конфлікту й заважає конструктивному вирішенню проблеми.

 

 

Провівши аналіз літератури, звертаючи увагу на окремі дослідження, можна виділити чотири напрямки агресивних проявів, які розрізняються за мотивацією й формами агресивності:

приховані-агресивні;

тотально-агресивні;

поведінково-агресивні;

помірно-агресивні.

Між підлітками цих груп існують специфічні розходження, які зачіпають різні сторони їх розвитку: мотиваційну сферу, образ «Я», самооцінку, взаємини з навколишніми, сприйняття сімейної ситуації.

Відмінна риса приховано-агресивних підлітків – це неузгодженість свідомих прагнень і несвідомих мотивів. Для них характерні, з однієї сторони просоціальна спрямованість бажань, представлених у свідомості, а з іншого боку – у них виявляються агресивні прагнення, які не усвідомлюються ними. У цьому випадку джерелом дисгармонійного розвитку виступає конфлікт між безпосередніми, часто неусвідомленими прагненнями суб'єкта й значимими для нього соціальними вимогами.

Ці діти добре вчаться, користуються повагою однолітків і дорослих. Острах втратити своє положення, зазнати невдачі викликає в них перекручення реальної дійсності; вони відкидають власну відповідальність за неуспіх, перекладаючи провину за свої невдачі на інших. Вони жадають від навколишніх безумовного визнання, критику на свою адресу сприймають болісно. Не випадково, що їм властиве бажання мати тварин, які, на відміну від однолітків, не пред'являють до спілкування ніяких вимог, виступають у ролі пасивних учасників взаємодії і беззастережно визнають авторитет і лідерство своїх власників. Більшість приховано-агресивних дітей – дівчата.

Таким чином, у дітей спостерігається неузгодженість того, що представлено у свідомості з тим, що становить зміст несвідомої мотивації. Така неузгодженість, дисгармонія в структурі особистості негативно впливає на розвиток особистості. Упевненість у власній правоті, своїй «непогрішності» робить їх закритими для досвіду, для впливу на них інших людей. Зіштовхуючись із ситуаціями, у яких їх першість піддається сумнівам, вони займають звинувачувальну позицію висувають підвищені вимоги до навколишніх, не визнають власної відповідальності за свої невдачі. Їх сприйняття навколишньої дійсності виявляється перекрученим, приводячи до розладу із самими собою, викликаючи неадекватні реакції в ситуації, які представляють загрозу для їх «Я».

Розвиток особистості йде невротичним шляхом, що в підсумку приводить до дезадаптації й внутрішньої незадоволеності. Складність роботи з такими дітьми полягає в тому, що змінити властиву їм високу самооцінку, упевненість у своїй винятковості дуже важко. Висока самооцінка гірше піддається перебудові, це пов'язано з тим, що навіть частковий успіх підкріплює високий рівень самооцінки, а останній підтримується реальними успіхами в навчальній діяльності, позитивною оцінкою дорослих, учителів і батьків.

У структурі мотиваційної сфери тотально-агресивних підлітків різні її рівні функціонують узгоджено: особиста, егоїстична спрямованість проявляється й на свідомому й на несвідомому рівнях. На відміну від приховано-агресивних у тотально-агресивних дітей відсутній механізм орієнтації на соціальні норми. У цінності цих підлітків не включаються потреби й проблеми інших людей, у своїх діях вони керуються тільки власними інтересами. Для них характерний чіткий стандарт ідеального образу «Я».

Він включає такі якості як сила, влада, уміння постояти за себе. Саме образ «Я» виступає ідеалом, на який вони орієнтуються у своїй поведінці, прагнучи йому відповідати. Тому агресивна установка і знаходить свою реалізацію, так як вона підкріплена свідомо прийнятими намірами, поведінковими ідеалами. Особистість підлітків цієї групи не можна назвати гармонічною, тому що конфлікт існує, і він лежить у сфері взаємин з іншими людьми. Їх агресивність зустрічає опір, не знаходить розуміння й підтримки. Їх відкидають однолітки, дорослі виявляють невдоволення, від цього в них зростає дискомфорт.

У хлопців цієї групи виявляється ряд особливостей у розвитку: у них спостерігається домінування в структурі мотиваційної сфери, споживча мотивація. Крім того, прагнення одержувати щось сполучається з відсутністю бажання самим давати що-небудь, висування вимог до інших з відсутністю турботи про них й зацікавленості проблемами навколишніх. Профілактика й корекція в таких підлітків проводиться з акцентом на видалення споживчого відношення до людей, розвиток навичок спілкування, доброзичливості, бажання робити що-небудь для інших. Крім цього, корекційна робота повинна бути орієнтована на розвиток уявлень про себе, свої можливості, розвиток співчуття й розуміння.

Агресивна поведінка в групах поведінково-агресивних і помірно-агресивних підлітків носить інструментальний характер. Однак у групах поведінково-агресивних яскраво виражена агресивне поведінка виступає