Аналіз специфіки стосунків підлітків з агресивною поведінкою з однолітками

Фахівці психологічних центрів провели дослідження із проблеми фізичного, психологічного й сексуального насильства в школах. Результати досить показові. За відповідями 14-17-літніх респондентів більша їх частина регулярно піддається в школі фізичному насильству (до речі, під таким розуміється не тільки побиття, але й поштовхи, плювки й т. д.). Причину багато хто з них бачать у тому, що в суспільстві недостатньо сформовані моральні цінності, слабко застосовується закон для покарання кривдників, сильні традиції застосування насильства в родині як елемента виховання.

70% опитаних випробовують психологічне насильство з боку однолітків, 38% – з боку дорослих (в основному, учителів), 18% – батьків. Частіше це образи, несправедливі обвинувачення, погрози, шантаж, насильницьке залучення в угруповання, гоніння в класі.

У ході опитування окремо розглядалися питання, пов'язані із сексуальним насильством. Дослідження показали, що в більшості школярів склалася сексуальне поведінка, яка не виключає дій насильницького характеру. Часте застосування сексуального насильства до дівчат пов'язане з тим, що хлопці ставляться до них як до людей «другого сорту». Крім того, практично всі школярі виправдовують насильство у відповідь на насильство. Виходячи із усього цього, психологи припускають, що існуюча модель насильницької поведінки в майбутньому може поширитися. На думку психологів, батьки самі привносять в школу дух насильства щоденною кривавою кримінальною хронікою, фільмами жахів, які в інших країнах по загальнонаціональних каналах ніколи не показують. У дітей руйнується поняття цінності людського життя.

Дані характеристики дозволяють зробити наступні висновки: більшість агресивних підлітків живуть у неблагополучних родинах. Батьки в деяких родинах відсутні, але й у повних родинах вони, як правило, повністю відсторонені від виховання. Підлітки надані самі собі. Якщо в школі вони перебувають під опікою колективу, який все-таки стримує їх необдумані вчинки, і вчителів, які хоч якось намагаються вселити їм загальнолюдські цінності й норми поведінки, то за стінами школи їх поведінка ніким не контролюється. Більшу частину свого вільного часу підлітки проводять на вулиці й здебільшого входять у різні стихійні групи.

Характерним є той факт, що злочин підлітки роблять, як правило, не поодинці, а перебуваючи в групі. Найбільш малочисельні групи складаються з 4 чоловік, найбільш значні – з 14-16. Кожна із груп не носить випадкового характеру, а є стійким підлітковим угрупованням зі своїми правилами й законами. Ці угруповання бувають злодійської спрямованості або хуліганської, залежно від роду занять.

Так, наприклад, у лютому 2003 року співробітниками міліції м. Рівне була затримана група з 12 підлітків, у віці від 14 до 16 років, яка вчинила серію грабежів на вулицях міста. За 2 місяці вони, загрожуючи розправою, відібрали у своїх однолітків шкіряний плащ, мобільні телефони й золоті вироби.

Така поведінка підлітків є наслідком процесу розшарування суспільства за майновим цензом, що відбувається сьогодні. «Престижні» для підлітків речі стають багатьом з них недоступними, у першу чергу для тих, хто проживає в неблагополучних родинах. Але підліткам необхідно «самоствердитися», тобто бути «не гіршими за інших». Самоствердження є стимулом для здійснення ними агресивних учинків відносно однолітків.

Однак це – не єдина причина такого роду агресивної поведінки підлітків. Іноді буває, що на шлях злочинів стають підлітки із благополучних родин з високим рівнем достатку.

Підлітки з подібних родин відрізняються лінощами й егоїстичністю. Як правило, вони наполегливо відстоюють право на дозвільний спосіб життя й повне задоволення своїх примх і бажань. Виростаючи, такі підлітки не хочуть працювати, щоб задовольнити свої потреби й бажання, і нерідко стають на шлях злочинів, беручи участь у крадіжках і грабежах.

 

 

Мета дослідження: розробити методику для підлітків спрямовану на зниження агресії.

Завдання:

1) у рамках теоретичного аналізу дослідити специфіку агресивності підлітків;

2) на основі отриманих даних розробити методику роботи з ними;

3) здійснити апробацію отриманої методики;

4) оцінити ефективність методики.

Об'єкт дослідження: учні дев'ятого класу загальноосвітньої школи с. – двадцять чоловік. Діти відбиралися після загальної діагностики двох дев'ятих класів на предмет агресивності. За отриманим даними було виділено двадцять чоловік, рівень агресивності яких був найбільш високий. Це були як хлопці, так і дівчата з різним соціальним станом.

Предметом дослідження є агресивна поведінка підлітків.

На початку роботи над розробкою методики були зібрані діагностичні матеріали, які дозволили б виявити агресивність дітей. Сюди ввійшли методики:

Перший метод – це тест «неіснуюча тварина».

Це проективна методика дослідження особистості запропонована М. З. Друзкевич в 1985 р. Випробуваному в цій методиці пропонується придумати й намалювати неіснуючу тварину м'яким олівцем на чистому аркуші паперу й назвати його неіснуючим ім'ям.

Другий метод – це спостереження за поведінкою дитини в ході гри.

Для цього було відібрано дві однотипні гри, зміст яких полягав у тому, що кожна дитина підгрупи з десяти чоловік у певний момент залишалася поза грою. Дитині не вистачало стільця або кеглі, коли після закінчення певних рухів давався сигнал зайняти місця або схопити кеглю, кількість яких на одну менша