Аналіз впливу основних світових фінансових організацій на соціально-економічний розвиток України

Боргові операції у 2011 році, як і в попередні роки, продовжували здійснюватися в умовах неповної та несистематизованої нормативно-правової бази та відсутності внутрішнього контролю. Хоча Урядом прийнято низку рішень щодо розвитку та удосконалення нормативно-правового поля регулювання боргових операцій, однак значна їх частина не доведена до логічного завершення, а негативну практику з надання необмежених повноважень Уряду на здійснення державних запозичень що зводить контрольно-регулюючі функції Верховної Ради України у цій сфері нанівець[45]. Тому вдосконалювання системи нормативно-правого регулювання має важливий характер для більш ефективного використовування позик МФО.

Суттєвою проблемою державного боргу України є високий рівень валютного ризику, що обумовлено значною питомою вагою зовнішнього боргу в загальній заборгованості держави. Залежно від ситуації на внутрішньому і міжнародному фінансових ринках слід використовувати можливості виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що у свою чергу вимагає від Уряду та НБУ вжиття ефективних заходів щодо радикального удосконалення внутрішнього фінансового ринку.

Це можливо лише за належної ліквідності державних цінних паперів та високого рівня їх капіталізації. Міністерство фінансів та Національний банк повинні узгодити свої зусилля у проведенні боргової та монетарної політики. Така координація повинна поширюватися на всі етапи розробки та реалізації цієї політики паралельно з удосконаленням інфраструктури ринку, розвитком вторинного ринку державних цінних паперів, інформаційним забезпеченням і головне – прозорістю дій обох зазначених установ на фінансовому ринку.

У системі управління платоспроможністю держави за умов фінансової кризи важливу роль відіграє лімітування зовнішнього запозичення. Цей механізм теж має бути повністю прозорим – від стадії розгляду доцільності запозичення до остаточного погашення боргу

Зміцнення платоспроможності України лежить у площині загального прискорення соціально-економічного розвитку, ефективнішого використання власних матеріальних і фінансових ресурсів, поглиблення процесів ринкової трансформації економіки, а також її детінізації. Зміцненню фінансових позицій Української держави мають також слугувати легалізація та повернення в Україну вивезених коштів, удосконалення зовнішньоекономічної діяльності, її геостратегічна диверсифікація, поліпшення умов міжнародної торгівлі.

Дальше співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями має базуватися на стратегічних пріоритетах економічного і соціального розвитку України. При цьому в основу взаємовідносин мають бути покладені такі засади:

- прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабілізації та інтегрування України в Європейський Союз;

- відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інституціями пріоритетам її економічного та соціального розвитку;

- спрямування цих ресурсів на забезпечення сталого економічного зростання, здійснення структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку і припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат;

- мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій;

- дотримання економічно обгрунтованих та загальновизнаних меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави;

- залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування на основі геостратегічної диверсифікації міжнародних фінансових відносин України.

Можливим напрямом подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної та політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умов економічного зростання в Україні та успішного здійснення ринкових реформ. У свою чергу, консультативна і політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але і стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні.

Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями повинні будуватися в контексті оптимізації моделі соціально-економічного розвитку та зміни відповідних акцентів. У процесі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями потрібно брати до уваги всю сукупність внутрішніх політичних факторів, які не завжди враховують міжнародні фінансово-кредитні структури. До цих факторів належить: чітка визначеність курсу економічних реформ і його реальна реалізація в державі, а не тільки декларування реформ.

Трансформаційні умови сучасного розвитку України як обов'язкової передумови поліпшення ситуації з використанням залучених коштів, вимагають проведення загальної структурної реформи. Саме вона може відкрити шлях до використання потенціалу держави. Дану задачу необхідно здійснювати відповідно до апробованих світовою практикою критеріїв та відповідно з поточним ходом подій в країні.

Не викликає сумнівів, що крім згаданих напрямків у спектрі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, важливу роль відіграє структура і загальна концептуальна орієнтація зовнішньоекономічної діяльності держави. Можна згадати про об'єктивну енергетичної, сировинної, технологічної залежності України від зовнішніх джерел, причому пом'якшити вплив такої залежності на макроекономічну ситуацію в стислі терміни є завданням дуже проблематичним. Важливу роль зіграє механізм курсоутворення національної грошової одиниці. Останнє здійснює помітний вплив як на розвиток національної економіки в цілому, так і на обслуговування зовнішніх зобов'язань держави.

Принципи захисту державних інтересів України у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями повинні спиратися на пріоритети довгострокових цілей соціального, політичного та економічного розвитку. Досвід ряду країн ринкової трансформації і