Аудитерська перевірка власного капіталу

• інший капітал, вкладений учасниками товариства;
• перевищення вартості реалізації випущених акцій над їх номінальною вартістю;
• суми дооцінки необоротних активів;
• безкоштовно отримані необоротні активи.

Додатковий капітал може бути одним із джерел погашення збитків товариства.

В момент безоплатного отримання необоротних активів підприємство збільшує свій додатковий капітал. При нарахуванні зносу по безоплатно отриманих необоротних активах одночасно нараховується інший дохід у розмірі нарахованого зносу.

При оприбуткуванні безоплатно отриманих необоротних активів, які є державною власністю кредитується субрахунок 425 “Інший додатковий капітал”, які є власністю Товариства – субрахунок 424 “Безоплатно отримані активи”.

Резервний капітал створюється Підприємством з метою усунення можливих у майбутньому тимчасових фінансових утруднень і забезпечення нормальної діяльності за рішенням зборів акціонерів за рахунок прибутку.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) ведеться на субрахунках:

441 „Прибуток нерозподілений”;

442 „Непокриті збитки”, їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку резервного чи додаткового капіталу;

443 „Прибуток, використаний у звітному періоді”, на ньому відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку у звітному періоді.

Виправлення помилок за попередні роки, які виявлені у поточному, проводиться кореспонденцією рахунку 44 з відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

Річні фінансові результати діяльності підприємства закриваються на відповідний субрахунок рахунку 44.

До цільового фінансування і цільових надходжень належать кошти, які виділяються за цільовим призначенням у розпорядження Товариства на здійснення відповідних заходів, не пов’язаних з формуванням власних оборотних засобів. Кошти цільового фінансування і цільових надходжень складають одержані субсидії, асигнування з бюджету і позабюджетних фондів, цільові внески юридичних і фізичних осіб тощо.

Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами.

Для з’ясування ведення обліку власного капіталу та контрольних процедур по даній ділянці обліку, аудитор складає та проводить тести внутрішнього контролю.

 

 

При складанні анкет необхідно дотримуватися таких правил:

• визначити перелік завдань, які вирішуються шляхом анкетування, а також назвати питання, які можуть бути ключовими для СВК підприємства, яке перевіряється,
• з метою систематизації отриманої інформації питання в анкеті необхідно групувати таким чином, щоб дотримувати послідовність вивчення складових елементів СВК: спочатку група питань, які описують середовище контролю, потім питання, які розкривають зміст бухгалтерського обліку (в розрізі окремих груп господарських операцій), і потім питання, що фіксують процедури контролю (також у розрізі окремих груп операцій),
• питання в анкеті переважним чином повинні формуватися таким чином, щоб на них могла даватися відповідь у формі «так» або «ні».

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор розподіляє всю сукупність інформації на підсукупності і приймає рішення за результатами оцінки системи внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку про метод організації перевірки (суцільний, вибірковий, аналітичний чи комбінований) і за обраним методом перевіряє кожну із підсукупностей.

Згідно вищевказаних тестів можна зробити висновок, що система внутрішнього контролю на підприємстві діє досить ефективно. Перевірки проводяться належним чином і відповідною особою. Доступ до даних обмежений.

 

 

Блок-схема – це схематичне зображення процесу або напрямку діяльності. Вона наглядно зображує структуру системи і є засобом для розуміння і аналізу складних операцій, чого важко досягнути за допомогою детального описання словами. Нерідко внутрішні аудитори вдаються до схематичного зображення основних банківських операційних систем. Складання та використання блок-схем допоможе в майбутньому скоротити витрати часу на проведення аудиторських перевірок.

Основні правила побудови блок-схеми полягають у наступному: на підставі проведеного опитування працівників підприємства готується основа для блок-схеми у вигляді таблиці, у якій по вертикалі (зліва направо) послідовно вказують підрозділи і посадові особи, що беруть участь у облікових і контрольних процедурах. По горизонталі (зверху-вниз) послідовно відображають всі операції документообігу (від створення чи надходження документів до їх зберігання або виходу за межі підприємства) :

• кожна операція повинна мати свій порядковий номер,
• схема має починатися з лівого верхнього кута, в якому відображається факт реєстрації документа, і закінчуватись у нижньому правому куті, в якому відображається символ передачі на зберігання, облікового реєстру, переходу документа до іншої схеми, або його передачі за межі підприємства,
• рух документів у часі відображається по вертикалі, а між відділами чи посадовими особами – по горизонталі,
• рух кожного примірника документа відображається окремо,
• символи операцій (X або 0) можуть знаходитися лише на вертикальних лініях,
• назви документів надписують у середині символів або поряд з ними, потоки інформації показуються пунктиром

 

 

Використання блок-схеми має ряд переваг перед іншими методами документування система внутрішнього контролю підприємства, а саме:

• блок-схема дозволяє наочно відобразити рух документів в середині системи і надає аудиторові можливість прослідкувати зв'язки між рухом документів та процедурами їх перевірки,
• блок-схема розкриває рух документів таким чином, що за умови її правильного та точного складання можна чітко встановити початкові та кінцеві точки руху документів в розрізі кожної групи господарських операцій,
• блок-схема допомагає встановити слабкі місця в системи внутрішнього контролю підприємства.