Авторське право на літературні й художні твори в Європейському Союзі та Україні: порівняльно-правове дослідження

Предметом дослідження є авторське право на літературні й художні твори, його юридична природа, суб’єктно-об’єктний склад і зміст, а також його доктринальне забезпечення і нормативно-правова регламентація в законодавстві України, держав-членів ЄС і в авторському праві ЄС.

Методи дослідження. Обрана тема, поставлені цілі й завдання, специфіка об’єкта і предмета дисертаційного дослідження визначили методологічні основи дослідження, в якому домінуюче місце відведене компаративному підходу. Основою методології дисертаційного дослідження став комплексний і системний підхід до аналізу проблем цивільно-правової охорони і захисту авторських і суміжних прав на літературні й художні твори, що поєднує ряд методів. Зокрема, за допомогою системно-функціонального методу об’єкт дослідження був вивчений як єдине ціле, виявлені різноманітні типи зв’язків у ньому, що потім були об’єднані в теоретичних положеннях, виявлений і визначений алгоритмічний механізм взаємин суб’єктів авторського права і суміжних прав у зв’язку із забезпеченням цивільно-правової охорони і захисту літературних і художніх творів. Використання історичного методу дало можливість розглянути процеси формування і розвитку зарубіжної і вітчизняної доктрини інтелектуальної власності, у тому числі авторського права на літературні й художні твори, а також його нормативне забезпечення в історичній ретроспективі. За допомогою порівняльно-правового методу було досліджено багатосторонні міжнародні договірні акти, нормативно-правові акти України, інших зарубіжних держав, у тому числі держав-членів ЄС, а також акти комунітарного права ЄС профільного характеру як елементів глобальної нормативної системи інтелектуальної власності. На підставі методу прогнозування й імітаційного моделювання зроблені висновки щодо внутрішнього потенціалу і тенденцій розвитку цієї системи.

Теоретичною основою для висновків, зроблених у дисертації, стали праці вітчизняних і зарубіжних цивілістів: А. І. Абдулліна, Ч. Н. Азімова, Л. Бентлі, М. М. Богуславського, О. М. Боярчука, А. К. Вишнякова, І. І. Дахно, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. А. Дозорцева, В. Я. Іонаса, О. С. Іоффе, І. О. Калятина, Ю. М. Капіци, В. І. Корецького, Б. А. Лемана, Д. Ліпцик, А. Люки, О. М. Пастухова, С. В. Петровського, О. А. Підопригори, О. О. Підопригори, М. Пітерса, Д. М. Притики, О. Д. Святоцького, А. П. Сергєєва, О. Ф. Скакун, А. В. Смитюха, С. В. Усольцевої, М. Фічера, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, І. Я. Хейфец, Б. Шерман, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки, О. О. Штефан, В. С. Щербини, Н. Е. Яркіної та ін.

Основні положення і висновки, подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України і держав-членів ЄС, авторського права ЄС на літературні й художні твори, а також на аналізі профільних міжнародно-правових актів, що регламентують право інтелектуальної власності, у тому числі й авторське право на літературні й художні твори.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що у вітчизняній юридичній науці вперше комплексно досліджується проблематика авторського права ЄС і України на літературні й художні твори з використанням компаративного підходу.

Наукова новизна отриманих результатів визначається такими основними положеннями:

уперше:

• запропонована доктринальна позиція про існування синергетичного взаємозв’язку авторського права на літературні й художні твори ЄС і України, заснована на гармонізаційних аспектах визначення статусного і перспективного розвитку цього права, його суб’єктного й об’єктного складів, змісту, що функціонує на основі приватноправових нормативних алгоритмів, які діють у рамках європейської інтеграційної моделі;
• апробовані теоретико-методологічні розробки, отримані в результаті проведеного дослідження в конкретному порівняльно-правовому дослідженні, а саме – у порівняльному вивченні історико-правових аспектів еволюції становлення права інтелектуальної власності, у тому числі й авторського права на літературні й художні твори в Україні та державах-членах ЄС; детально досліджені механізм і моделі нормативно-правового забезпечення авторського права на літературні й художні твори в Україні та державах-членах ЄС; визначені форми і методи гармонізації авторського права ЄС із законодавством України; виявлений ступінь такої гармонізації;
• установлено, що в праві ЄС, завдяки методу директивного управління, до даного часу склалася система європейського авторського права, що: а) істотно відрізняється від принципів, які існували в національних системах права інтелектуальної власності, у тому числі й авторського права держав-членів ЄС; б) має особливий предмет правового регулювання; в) характеризує принципи комунітарного права ЄС у сфері авторського права як основні начала, що несуть у собі колективістські, а не індивідуальні підходи, звідси їхньою телеологічною домінантою виступають не вузьконаціональні, а загальні завдання всього Співтовариства із створення Загального ринку ЄС; г) швидко реагує на досягнення науково-технічного прогресу в профільній сфері з метою охорони і захисту суб’єктів і нових об’єктів авторського права; д) визначає перспективні напрями нормотворчої діяльності в даній сфері інститутів ЄС. Зазначена система становить собою, як і право ЄС у цілому, нове правове явище, оскільки перетворення, здійснювані в її рамках, мають перманентну динаміку і реалізуються як у рамках планомірної діяльності інституцій ЄС в ординарних умовах, так і спорадично у відповідь на виникаючі екстраординарні ситуації;
• виявлена тенденція в європейському авторському праві, відповідно до якої спостерігається порушення традиційного принципу забезпечення паритету особистих інтересів творця охоронюваного об’єкта з інтересами суспільства і його трансформація за допомогою зсуву зазначеного паритету на користь комерційних користувачів. Це знайшло свій прояв у нормативній регламентації авторського права, що здійснюється інститутами ЄС, за допомогою: а) розробки і застосування конструкції етимологічного поділу відповідної правомочності творця охоронюваного об’єкта на дві складові – його існування і його здійснення;