Зазначені недоліки зробили істотне стимулювання в діяльності субрегіональних і регіональних груп держав з кодифікації міжнародного приватного права у сфері авторського права, що фактично виявилася однією з перших у числі тих сфер, де вдалося в багатосторонньому договорі – Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів (Берн, 9 вересня 1886 р.), дійти згоди між європейськими країнами. Напередодні прийняття Всесвітньої конвенції про авторське право в 1952 р., нараховувалося близько ста двосторонніх договорів, що регламентували міждержавні відносини у сфері авторського права. У даний час залишилося порівняно мало держав, що не приєдналися до жодної з двох згаданих конвенцій. Отже, незважаючи на існуючі особливості, можна говорити про створення у сфері міжнародно-правового регулювання охорони авторського права універсального рівня співробітництва держав-членів світового співтовариства.
Пошук
Авторське право на літературні й художні твори в Європейському Союзі та Україні: порівняльно-правове дослідження
Предмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
33
Мова:
Українська
Розділ 2. «Нормативно-правова регламентація авторського права на літературні й художні твори в Україні, державах-членах ЄС і в законодавстві ЄС» містить три підрозділи, в яких розглядаються визначення авторського права, його джерела, об’єктно-суб’єктна та змістовна характеристики та регламентація такого права в ЄС.
У підрозділі 2. 1. «Дефінітивне визначення авторського права на літературні й художні твори та його джерела» констатується, що аналіз об’єктного складу інтелектуальної власності, елементом якої виступає авторське право, показує його актуальність і значимість для стабільного функціонування держави і суспільства, захисту прав і свобод людини і громадянина. Посилення європейської інтеграційної складової України, що лежить в основі її зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної програм, істотно актуалізує важливість авторського права. Адже його різні аспекти отримують дедалі більше визнання і застосування не тільки в конкретних ситуаціях суспільного життя і суспільній свідомості громадян України, але також у легалізації його державою. Це виявляється в адекватному нормативно-правовому регулюванні суспільних відносин профільного характеру. Така діяльність знаходить свій практичний прояв у підвищенні ролі авторського права і посіданні ним дедалі більш значимого місця в системі національного законодавства. Надаючи перевагу симбіотичній характеристиці, дисертант визначає інтелектуальну власність як сукупність виключних прав особистого і майнового характеру на результати інтелектуальної (включаючи творчу) діяльності, а також на деякі інші прирівняні до них об’єкти, конкретний перелік яких установлюється законодавством відповідної країни з урахуванням прийнятих нею міжнародних зобов’язань.
Дисертант визначає поняття авторського права в широкому розумінні: воно становить собою сукупність норм цивільного й інших галузей права, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. Важливе практичне значення має визначення авторського права стосовно конкретних осіб. Його слід розуміти як сукупність належних авторові (фізичній особі) майнових і особистих (немайнових) прав щодо створеного ним творчою працею твору науки, літератури і мистецтва, який має новизну й оригінальність. Тобто йдеться про його авторські права, які складаються з ряду особистих (немайнових) і майнових правомочностей. Так, до особистих (немайнових) прав автора належать: право вимагати визнання свого авторства шляхом
визначення належним чином імені автора на творі та його екземплярах і при будь-якому публічному використанні твору, якщо це практично можливо; забороняти під час публічного використання твору згадувати своє ім’я, якщо він, як автор твору, бажає залишитися анонімом; вибирати псевдонім, вказувати і вимагати указання псевдоніма замість справжнього імені автора на творі та його екземплярах та під час будь-якого його публічного використання; вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому зазіханню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора; право на оприлюднення твору.
Підрозділ 2. 2. «Об’єктно-суб’єктна і змістовна характеристика авторського права на літературні й художні твори» присвячено аналізу специфіки об’єктної, суб’єктної та змістовної характеристики авторського права на літературні й художні твори, яка прямо залежить від правооб’єктності зазначених творів, правовий режим яких, залежно від підходів національного законодавця, може носити як відкритий, незамкнутий характер, так і закритий, вичерпний, який не підлягає розширювальному тлумаченню. Зазначається, що авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності людини, незалежно від їх жанру, достоїнства, обсягу, мети, а також способу і форми їх втілення. Звертається увага на те, що законодавець Російської Федерації до об’єктів авторського права у найзагальнішому вигляді відносить твори науки, літератури і мистецтва (ст. 1225 ЦК РФ). В Україні об'єкти авторського права належать до числа об’єктів інтелектуальної власності, їх список наведений безпосередньо в законодавчих актах, що регулюють захист авторського права (ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р.).
У дисертації зазначається, що інститути ЄС щодо об’єктів авторського права визнавали необхідність їх охорони, особливо таких економічно значимих конструкцій авторського права, як строк охорони авторських і суміжних прав. Разом з тим, нормотворчість ЄС у сфері авторського права була сконцентрована на відносинах, що виникали щодо нових результатів творчої діяльності (комп’ютерних програм, баз даних, передач), у зв’язку з новими способами розповсюдження і використання відповідних об’єктів (супутниковим мовленням і кабельною ретрансляцією; передачею за допомогою мереж) і в зв’язку з новими технічними можливостями з охорони і контролю за розповсюдженням зазначених об’єктів (технічні засоби охорони й ідентифікації).
У підрозділі 2. 3. «Регламентація авторського права на літературні й художні твори в Європейському Союзі» розкривається специфіка такого нормативного регулювання. У дисертації зазначається, що в її основі лежать наступні концептуальні положення: а) систематичний