Авторське право на літературні й художні твори в Європейському Союзі та Україні: порівняльно-правове дослідження

Відмічається, що в рамках ЄС у процесі його функціонування раніше приймалися акти, предметом нормативного регулювання яких виступало авторське право, але тільки починаючи з Амстердамського договору 1997 р., авторське право входить до складу наднаціональних повноважень, що належать Співтовариству. Таким чином можна говорити про створення системи європейського права інтелектуальної власності, заснованої на відмінних від принципів інтелектуальної власності, що існували в національних системах права. Ця система: визначає перспективні напрями нормотворчої діяльності інститутів ЄС у даній сфері, маючи особливий предмет регулювання; носить інноваційний характер, бо є, як і право ЄС у цілому, новим правовим явищем; процеси, що відбуваються в її рамках, дуже динамічні, вони реалізуються відповідно до чітко позначеної телеологічної домінанти, бо: а) ЄС є однією з найбільш успішно функціонуючих міжнародних регіональних організацій, які динамічно розвиваються; б) у рамках ЄС однією з правових сфер, де досить ефективно відбуваються процеси уніфікації і гармонізації, є сфера інтелектуальної власності й, насамперед, – авторського права; в) основними правовими інструментами, передбаченими Римським договором про заснування ЄС 1957 р. і Договором про Європейський Союз 1992 р. і спрямованими на зближення законодавств держав-членів ЄС, є регламенти і директиви, прийняті існуючими інститутами ЄС.

У Розділі 3. «Гармонізаційні аспекти захисту авторського права на літературні й художні твори в законодавстві України та ЄС: порівняльно-правовий аналіз» здійснюється компаративне дослідження захисту авторського права на літературні й художні твори України та ЄС в контексті їх гармонізації. Вказується, що правове регулювання процесу гармонізації законодавства України до законодавства ЄС у сфері авторського права почалося з їх адаптації, що була передбачена в Угоді про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їхніми державами-членами (1994 р.), тому у даний момент в Україні створена солідна нормативна база для реалізації процесу зазначеної гармонізації. На Копенгагенському саміті Україна – ЄС 2002 р. Україна оголосила свій намір розробити План-графік адаптації законодавства України до законодавства ЄС у пріоритетних сферах, в основі якого лежить двоєдина телеологічна домінанта: з одного боку, це визначення погодженої з ЄС послідовності здійснення адаптації в зазначених сферах; з іншого – додання процесу чітких часових рамок.

Проведений дисертантом систематичний аналіз планів-графіків наближення законодавства України у сфері авторських і суміжних прав до профільних Директив Ради ЄС по: а) цілях адаптації; б) положеннях законодавства ЄС, що підлягають імплементації в національне законодавство України; і в) заходах, вжитих Україною щодо імплементації зазначених положень, дав можливість дійти висновку про те, що Україною вони практично не виконуються.

 

ВИСНОВКИ

 

У Висновках дисертаційного дослідження визначено його найважливіші результати, зокрема:

1. Авторське право є природним і невід’ємним правом людини, що пройшло довгий історичний шлях становлення від експансії розширення авторських правомочностей до становлення концепції авторства і надання безпосереднього і безпрецедентного впливу на культурні парадигми розвитку цивілізації від одиничних норм до підгалузі цивільного права.

2. В історичній ретроспективі об’єктивізація виникнення авторського права пов’язана з періодом, коли можливість використання твору перестала залежати від особистості його автора, що потребувало врегулювання авторського права на відтворення.

3. Виникнення в європейських державах концепцій авторського права «copyright» (права копіювання) і «droit d’auteur» (права автора), що відрізняються різними підходами до його визначення, розуміння його змісту, суб’єктного складу й охорони авторського права, обумовлено належністю зазначених держав до різних правових сімей – романо-германської правової сім’ї та сім’ї загального права. Незважаючи на наявні в доктрині авторського права суперечності, позиції зазначених доктрин поступово синергізуються і зближаються, причиною і прискорювачем цих процесів виступають економічна глобалізація і міжнародно-правова регламентація авторського права.

4. Зростання ролі і значення міжнародно-правової складової в регулюванні авторського права на літературні й художні твори обумовлено рядом факторів, серед яких необхідно виділити такі: а) твори, створені в результаті творчої діяльності, служать усьому людству; б) недостатній рівень охорони авторського права в межах території країни їх походження в умовах трансграничного розповсюдження літературних і художніх творів; в) необхідність подолання територіального принципу визнання й охорони авторського права з метою найбільш ефективної їх організації; г) економічна глобалізація, що об’єктивує міждержавне співробітництво у сфері інтелектуальної власності, у т. ч. і авторського права, особливо в тому, що стосується держав-експортерів творів.

5. Найважливішим етапом у становленні національного авторського права України стала його конституціоналізація, тобто закріплення основних норм авторського права в Конституції України 1996 р.

6. В основі концептуального обґрунтування нормативної регламентації авторського права в більшості держав лежить дихотомія «пропрієтарний підхід» – «теорія виключних прав», перевагу в якій одержала теорія виключних прав. Чинне законодавство України у сфері авторського права в основному продовжує виходити з пропрієтарного підходу.

7. В основі архітектоніки авторського