Чи потрібна українцям Україна ?

Крим перебуває в інформаційній блокаді (відключені всі опозиційні та українські канали), але працює ще Інтернет (електронна пошта). Необхідно кожному, хто має друзів чи родичів, активно інформувати їх про ситуацію в Україні та світі, морально підтримати їх. Особливу увагу звернути на підтримку українських військових. Влада має більш активно взаємодіяти з Меджлісом кримськотатарського народу. Необхідно негайно на загальнодержавному та місцевому рівні розробити та погодити декілька сценаріїв дій, в залежності від ситуації, яка буде складатися. Жителі територій мають знати вже тепер яким чином влада буде оповіщати їх про ситуацію у випадку її загострення тощо. Відсутність паніки, мобілізація зусиль, згуртованість в цьому бачиться мені наша сила.

09. 03. 2014р.

З повагою Є. Сінкевич

 

Хотят ли русские войны?

Як відомо план анексії Криму був розроблений ще років вісім тому. Росія тільки чекала слушного моменту для його реалізації. Ослаблена економічно, розшматована політично, дезорганізована правлінням кліки Януковича Україна стала розмінною картою ключових міжнародних гравців. Кожен із них по-своєму намагається зберегти «лице». Путінська Росія демонструє відданість правам людини (буцімто нестерпно жити росіянам в Україні – «хохли» не дають розмовляти російською мовою), та невтручання у внутрішні справи (нібито зелені чоловічки, що напхалися в Крим зі Сходу не мають ніякого відношення до російських Збройних Сил). США – які все про всіх знають, володіли інформацією про наміри росіян ще за тиждень-два до вторгнення, але чомусь скромно промовчали (не поділилися нею з українцями). Не кажучи вже про те, що цей ще один «гарант» нашої безпеки та територіальної цілісності не надто вже поспішає вводити хоч якісь санкції проти агресора. Не чути щось і твердого голосу Великобританії, а країни ЄС налякані весняним загостренням у Путіна дбають перш за все про власну безпеку (за принципом «сиди тихо й не буди лихо»). Аналогії з тридцятими роками минулого століття самі по собі напрошуються.

Я не раз задавав собі запитання: «Чому Путін із таким маніакальним усердям нав’язував (згадаймо листопадові одкровення Глазьєва) нам в президенти рецидивіста Януковича? Невже неможна було відшукати на Донбасі людину з незаплямованою біографією?» Звичайно, можна, але для чого? Людина травмована тюремним вишколом легше керована і залежна від пахана. Зрештою, вернемося до Криму. Тут, очевидно, маємо дежавю. Зелені чоловічки поставили на чолі автономії кримінальних особистостей, які із «штанців вистрибують» лиш би прислужитися «хазяїну». А тут ще й Бандюкович, як чортик із конопель раз на тиждень волає з Ростова-на-Дону: «Верніть мене у мою вотчину! Я ж законний!». Пан, пардон, господін Путін грає міченими картами. Це, звичайно обурює США та старушку Європу. Але, не так щоби сильно. Приз на кону і Путіну аж свербить, так хочеться його по швидше вхопити, притулитися до нього, облизати... Тому й «референдум» призначав на 25 травня, згодом на 30 березня, але урвався терпець – на 16 березня. Чого тягнути – показник

підтримки кримчан вже визначений. Як кажуть: «Голосуй не голосуй (далі по

тексту).... « Вже в залежності від того як буде реагувати «цивілізований світ» Путін і обнародує результати: ковтне Крим, чи

створить квазі державу. Судячи з того як настирливо російські вояки намагаються вичавити українське військо та флот із місць їх дислокації, прихопивши при цьому озброєння та спорядження; як тиснуть щоб приймали присягу на вірність Криму та відмовляються визнати факт присутності «обмеженого» контингенту російських загарбників (блокування роботи журналістів, не допуск спостерігачів тощо) – запущений в дію варіант проголошення квазі держави. Так би мовити – ми тут ні при чому, просто поруч проходили.

Попутно, російська агентура в опорі на колаборантів створює українській владі проблеми на Сході та Півдні (запасний варіант на випадок широкомасштабного тиску на Україну). Очевидно, це і тиск на західний світ. За принципом: «Хочете

проблеми, ми їх вам влаштуємо». Адже відтинання як мінімум південно-східних теренів України дасть російському імперіалізму неабиякі козирі у відносинах з опонентами.

Чи варті чогось договори з Росією? Як показує ситуація, що з Росією, що із західними партнерами, «договори вартують рівно стільки, скільки вартують чорнила якими вони підписані». Будапештські домовленості тому підтвердження. Хотят ли русские войны? Українські лідери не вперше наступали на ці граблі: не можна вовка ставити стерегти кошару, всіх овець витаскає.

11. 03. 2014р.

Професор Євген Сінкевич

 

Чем так страшна Европа и как нам собрать кубик Рубика?

Вместо преамбулы

Последствием советской системы правления стало доминирование среди значительной части населения с хорошо развитой системой инстинктов («гомо советикус»). Люди предприимчивые и мыслящие напрочь уничтожались (голодоморы, ГУЛАГ и прочее). Большинство населения СССР жило в страхе перед властью, мнимыми (в том числе реальными) внешними угрозами. Все поголовно, в школах и вузах изучали иностранные