Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

 

Функціональну спеціалізацію півкуль в клініці неврозів можна відобразити наступним чином

Ліва півкуля Права півкуля

Тривожність типу побоювання (бути не тим, не собою, запізнитися, не встигнути) Тривожність типу дифузного відчуття неспокою (раптом щось станеться) 

Тривога трансформується в нав’язливість Тривога трансформується у відчуття страху

Нав’язливі стани (саморефлексія) – до ступеня ідей самознищення Самонавіювання як опосередковане засвоєння інформації ззовні

Невротична депресія (моральний аспект) Невротична депресія (вітальний відтінок) 

Прояв захисних механізмів типу раціоналізації Прояв захисних механізмів типу витіснення та амнезії

Тривожно-підозрілий тип реагування Афективно-збудливий тип реагування

Модель подальшого клінічного проростання у вигляді психастенії Модель клінічного астенічного неврозу

 

Загальною (інтегративною) характеристикою для обох півкуль буде неспокій, внутрішня незадоволеність.

Зміни особистості. В результаті тривалого протікання неврозів зміни можуть бути згруповані: 1) зниження загальної продуктивності і активності за рахунок наростання астенічних розладів і вразливих настроїв; 2) збільшення хвилювання і тривожності, прояв афективної настороженості і захисного егоцентричного типу поведінки; 3) розвиток невпевненості в собі і ускладнення в прогнозуванні подій; 4) залежність від інших у спілкуванні внаслідок афективно-загостреного очікування підвищеної уваги до себе, співчуття і підтримки; 5) суб’єктивізм в оцінках при реактивно обумовленій негнучкості мислення і його ірраціональній переробці 6) непослідовність і суперечливість у вчинках. [42].

Гіпотеза електричного голоду мозку.

Про неврози згадували ще древні лікарі. З часом це захворювання змінило не лише клінічну картину, але й назву. Але досі патогенез неврозів залишається не з’ясованим. Кожен, хто займається даною проблемою, вважає необхідним давати нове визначення з метою уточнення своєї власної позиції у даному питанні. За сучасним уявленням про невроз – це функціональний розлад нервової системи, без наявності морфологічних, в тому числі і на мікроскопічному, патологічних змін. Термін «невроз» був ос порений багатьма авторами. [14, 22]. У 1987 р. в класифікації DSM-3 P і в 1994 р. в DSM-4 і в системі МКБ-10 замість неврозу пропонували використовувати депресивні, анксиозно-фобічні, афективні, психопатологічні, обсесивно-компульсивні и т. п. розлади. [10, 38-41].

На думку К. В. Хачатрян, М. К. Хачатрян, Т. К. Хачатрян, механізм діяльності нервової системи двохфазний: під час сну заряджаються електрикою клітини-акумулятори неспецифічних ретикулярних і таламічних ядер, а в ході бадьорості ця енергія витрачається. [39, 76-81]. Ця думка співпадає з пропозицією авторів, згідно якої «Ретикулярна формація є своєрідним акумулятором аферентних зарядів. Вона являє собою енергетичний блок, здатний активізувати чи загальмувати функцію інших відділів ЦНС. В результаті зменшення (виснаження) енергетичного потенціалу, ретикулярна формація відправляє гальмівні імпульси в кору півкуль головного мозку і рухові центри спинного мозку, які викликають сон чи в’ялість рухів соматичної мускулатури. Під час сну енергетичний потенціал ретикулярної формації відновлюється. З цього витікає, що ретикулярні ядра і неспецифічні ядра таламуса накопичують електрику як акумулятор [10, 39-41]. Без перезарядки підсівших акумуляторів мозок не може функціонувати. Вважається, що електрика поступає із скелетних м’язів, від м’язових веретен, які сьогодні вважаються пропріоцепторами. Проте це питання потребує уточнення.

В нервових клітинах, в тому числі і в кіркових, не генерується електрика. Відповідно, підтвердження того, що електроенцефалографічні (ЕЕГ) хвилі відображення сумарних потенціалів, що генеруються в нейронних пулах кори безпідставне, не дивлячись те, що з часів Бергера, з 1929 р. всі нейрофізіологи світу впевнені в цьому.

Функцією нервових клітин є накопичення і передача електрики. Процес енергомісткий, тому на долю мозку, вагою близько 1, 5 кг, припадає третина глюкози, яка використовується організмом. [14, 22; 39, 76-81].

Якщо припустити, що внаслідок певної причини підкіркові акумулятори стали менш енергомісткими, тоді може наступити дефіцит електрики в нервовій системі. Це буде проявлятися різними клінічними симптомами в залежності від глибини ураження, особливостей морфологічної і функціональної будови даного мозку.

Згідно цієї гіпотези, невроз розвивається внаслідок органічного ураження підкіркових неспецифічних ядер – акумуляторів. Іншими словами, невроз – це електричний голод мозку. Ядра акумулятори знаходяться всередині і поблизу диенцефального мозку. Тому, крім неврозу, у хворих повинен розвиватися і диенцефальний синдром – гормональні, обмінні та вегетативні розлади.

Пухлини медіобазальних відділів мозку завжди супроводжуються неврозом, що легко пояснюється запропонованою гіпотезою.

Вікові, атеросклеротичні, гіпертонічні, діабетичні та інші судинні зміни також можуть призвести до ураження підкіркових систем и розвитку неврозу [39, 76-81].

У жінок диенцефальна область розвинута сильніше (як репродуктивний організм), відповідно вона більш вразлива. Можливо, тому у них невроз зустрічається частіше.

Таким чином, згідно даної гіпотези, невроз є складовою частиною диенцефального синдрому і являє собою функціональний розлад нервової системи внаслідок органічного ураження клітин неспецифічних ядер – біоакумуляторів.

При неврозах реєструються частіше всього низькі хвилі з амплітудою 5-15 Мкв [16]. Це співпадає з уявленням про