Діагностика проявів інформаційного стресу чи неврозу у студентів ВНЗ

Коли дослідження проводиться після сну або відпочинку, то електрика не встигає витрачатися і амплітуда хвиль стає високою. Низька амплітуда пояснюється тим, що внаслідок підвищення внутрічерепного тиску, гіперемічна, функціонально активна кора поглинає електрику, виступаючи в ролі ізолятору і екрану висхідних електричних векторів.

Лабораторні дослідження необхідно проводити в повному комплексі, так як гіпоталамус є регулюючим центром гомеостазу всього організму, то при диенцефальному синдромі страждають всі системи. Загальні та біохімічні аналізи, глюкоза в крові, гормональні, імунні, реологічні, ліпідні, сольові дослідження и т. д. можуть вказати ступінь глибини патологічних змін в підкірках.

Тобто невроз зі своїми різноманітними клінічними проявами, можливо є наслідком ослаблення підкіркових неспецифічних ядер, клітини яких вірогідно є біоакумуляторами. Слабкість цих акумуляторів може наступити від гіпоксії. А також ця гіпоксія може наступати при тривалій внутрічерепній гіпертензії. Отже, основний акцент лікувальних заходів має бути спрямований на зниження внутрішньочерепного тиску (ВЧТ).

Людина починає хворіти на невроз не раптово, в цієї хвороби є свій період передхвороби. Можна скласти своєрідний портрет “потенційного” невротика. Це буде навіть ціла галерея портретів, у якій кожен має схильність до переходу від потенційних, прихованих хворобливих сил у реальні. Наприклад, однією з суттєвих особливостей “потенційного” невротика є тип його мислення, що носить відтінок безкомпромісності. В оцінках такої людини переважає виражена категоричність, багато з того, що відбувається не має для нього відтінків і будується на контрасті: погано-добре і т. д.

За останні десятиліття питання походження неврозів стали піддаватись активному перегляду. Ставлення до неврозів, як до легкої психічної дизфункції, значно змінюється. Принцип функціональності (легкої зворотності) не підтверджується сучасною клінічною практикою. За деякими даними одужання при неврозах настає менш ніж у 40-50% з тих, хто захворів. Встановлено, що в перші три роки при неврозах одужують лише 10% хворих. Часто страждання тривають роками і навіть десятиліттями.

Отже, невроз частіше виникає через певні внутрішні особистісні механізм.

Зовнішні, провокуючі фактори і обставини являють собою лише «останню краплю», пусковий механізм розвитку невротичних порушень. У людини, схильної до цієї хвороби, розвивається певна здатність нервозно реагувати на життя. Одні причини (конфлікти, стреси) з часом проходять, стають неактуальними і скоро їх місце займають інші, а хвороба знову відновлюється.

Словом, наука заплуталась. Відбулося це від того, що невротична патологія, окрім всього названого, мабуть, має ще й духовну основу, про яку у вітчизняній психіатрії останні кілька десятиліть не згадувалось. Виходить, що головне у виникненні неврозу не стреси і неприємності, а особистість людини. Причому особистість, яка має внутрішні розлади.

Професор Д. Е. Мелехов вважав, що в основі багатьох психічних розладів лежить гордість. Невроз в цьому сенсі не є виключенням. Загальновизнано, що захворювання це розвивається через конфлікт особистості з собою (інтрапсихічний конфлікт) чи з іншими людьми (інтерпсихічний конфлікт).

Невроз – це зіткнення між бажаним і дійсним. Чим сильніше це зіткнення, тим гостріше протікає захворювання.

Справедливо неврози часом називають запущеною формою пристрастей.

Духовне коріння є у будь-якої хвороби, але розпізнати це буває неможливо. Невроз виокремлюється з числа інших психічних і соматичних захворювань тим, що являється свого роду чутливим моральним барометром. Його зв'язок з духовною сферою очевидний. И виникнення цього недугу, через душевні муки та докори сумління, може бути стрімким. [41].

 

 

Так як причинами неврозів є психотравмуючі впливи, то їх попередження грає велику роль у профілактиці неврозів. Заходи профілактики цієї патології умовно можна розділити на дві великі групи, одна з них направлена на підвищення стійкості нервової системи до зростаючих інформаційних навантажень, а друга – на створення оптимальних умов взаємодії зовнішнього середовища з організмом шляхом регуляції факторів зовнішнього середовища. Але треба враховувати, що конкретні завдання по профілактиці інформаційної патології ВНД потрібно здійснювати в комплексі багатьох наук, включаючи медицину, педагогіку, соціологію і т. д. [13, 18-23; 15, 48-49].

Так як ми виокремили роль двох факторів у формуванні інформаційних неврозів (фактори першого і другого порядку), тому і заходи по профілактиці мають бути направлені на попередження двох груп факторів. Виділені фактори другого порядку (вроджені чи набуті особливості нервової діяльності) також необхідно враховувати при розробці заходів профілактики, так як вони ослаблюють нервову систему незалежно від змісту факторів першого порядку та створюють несприятливий фон для їх дії. Як показали дослідження, в умовах зростаючих інформаційних навантажень мозок передусім сам регулює взаємодію організму з зовнішнім середовищем, прагне створити оптимальні умови для реагування на сигнали, використовує резервні та адаптаційні механізми для попередження патології – в цьому і заключається саморегуляційна діяльність мозку. [2; 27].

Значення м’язової активності в регуляції ВНД в цілях профілактики інформаційних неврозів важко переоцінити. Встановлено, що високоефективним і стабільним засобом покращення ВНД, в т. ч. протікання таких функцій, як аналіз сигналів, пам'ять і т. д., а також засобом попередження розумових емоційних напружень, що ведуть до виникнення неврозу, є регулярне вибіркове напруження окремих дрібних чи невеликих по масі м’язів, які беруть участь у високо диференційованих актах поведінки (наприклад, мімічна мускулатура обличчя, згинання і розгинання пальців рук). В той же час м’язове