Діяльність статистичних комітетів на Одещині у ХІХ – на початку ХХ століття

Що до діяльності Ізмаїльського статистичного комітету, то вже 24 вересня 1835 р. Ізмаїльський градоначальник генерал-лейтенант С. Тучков надіслав листа до МВС про готовність доставляти статистичні відомості. Там було зафіксовано, що членом-кореспондентом було обрано чиновника з особливих доручень губернського секретаря Андрєєвського. Неодмінними членами були призначені: доглядач місцевого повітового училища Меліс-Бабов та настоятель Покровської Соборної церкви, протоієрей Микита Глизян. Але комітету так і не судилося розпочати свою діяльність.

Відповідно указу від 29 листопада 1835 р. обов'язки Ізмаїльського градоначальника було об'єднано з посадою Бессарабського цивільного губернатора. Тому на початку 1836 р. було вирішено, що недоцільно відкривати в Ізмаїлі статистичний комітет, тому що бессарабський цивільний губернатор вже головував у Бессарабському обласному статистичному комітеті і той вже розпочав свою роботу. Тому дії БСК були поширені і на Ізмаїльське градоначальство.

Журнал вхідних паперів, що зберігається в Національному архіві Республіки Молдова, дає можливість говорити про відкриття та діяльність БСК. Але документи, що надходили до комітету, свідчать тільки про номінальну діяльність комітету і не більше. Одним з підтверджень тому може бути результат отриманих у 50-х рр. від начальників губерній відомостей про діяльність губернських статистичних комітетів. Із зібраної інформації з'ясувалося, що в Таврійській та Катеринославській губерніях, а також в Бессарабській області статистичні комітети зовсім не діяли. Були відмічені також і причини бездіяльності комітетів. По-перше, неможливість для членів комітету, які більшою частиною мали свої власні посади, приділяти достатньо часу для занять у статистичному комітеті. Другою причиною була недостатність певних правил, яких необхідно було дотримуватися. Відсутність людини, яка спрямовувала б ці заняття до однієї мети і по одному шляху, керувала б і спостерігала за успіхами – була третя причина.

Отже, спроба створення місцевих статистичних комітетів мала стати однією з ланок дій уряду Російської імперії по ефективнішому збиранню статистичних даних. Але на місцях статистика не просувалася і її установи визначалися нежиттєздатністю й відсутністю творчої діяльності. Взагалі восьмирічне існування південноукраїнських комітетів не принесло уряду тієї користі, яку він сподівався отримати. Під час свого існування комітети видали дуже мало відомостей і їх сприяння просунуло статистику Новоросійського краю ненабагато вперед. Хоча ця спроба виявилася невдалою, становлення адміністративної статистики в країні продовжувалося. Очевидність для держави подібних установ була кричущою, було і бажання місцевих науковців працювати в них за сприятливих умов.

Ці чинники, а також існування, хоча б і формальне, статистичних установ в регіоні, стали своєрідним підготовчим періодом для виникнення у 1843 р. статистичної установи.

У третьому розділі – “Головний статистичний комітет Новоросійського краю – унікальна статистична установа на півдні України” – висвітлюються умови заснування, засади функціонування та напрямки діяльності ГСКНК.

Вже в кінці 30-х рр. ХІХ ст. на півдні України виникають передумови для утворення реально діючої статистичної установи. ГСКНК було засновано відповідно з указом Сенату “Об учреждении в Одессе Главного статистического комитета Новороссийского края”, затвердженим 9 листопада 1843 р. Комітет було відкрито більш ніж через три роки після того, як вперше було піднято це питання М. Воронцовим.

ГСКНК вів різновекторну діяльність. Важливим напрямком діяльності та головним обов'язком комітету було складання статистичних додатків до щорічних звітів губернатора, що відправлялися до столиці. Важливість їх полягає в тому, що по якості цих звітів в столиці оцінювалась якість роботи місцевої статистичної установи. Окремим напрямком діяльності необхідно виділити завдання, що надходили від губернатора чи градоначальника. Проаналізувавши всі наявні документи стосовно цього напрямку, можна виділити декілька окремих аспектів. По-перше, це складання статистичних описів на прохання місцевого керівництва. По-друге – для широкого загалу. По-третє, місцеве керівництво зверталося до комітету за відомостями про торгівлю хлібом, населення, судноплавство тощо. Робота у цьому напрямку була одним з обов'язків комітету та дуже часто, як результат відповідей на різноманітні запитання, з'являлися друковані розвідки. Вагомим напрямком була організація подорожей. В статуті ГСКНК значилося, що один з обов'язків редактора – власна перевірка даних на місцях. Подорожі дійсно відігравали важливу роль при збиранні та перевірці даних, і часто це була єдина можливість зібрання достовірної інформації. Наступним напрямком діяльності умовно можна назвати збирання і надання у користування зібраної інформації. З одного боку, до комітету надходили питання та прохання від установ і приватних осіб. З другого – сам комітет, в особі свого незмінного редактора А. Скальковського, звертався за відомостями. Таке співробітництво ГСКНК