Діяльність статистичних комітетів на Одещині у ХІХ – на початку ХХ століття

Проведене дослідження доводить, що заснування комітету стало можливим завдяки передумовам, що склалися у другій чверті ХІХ ст. на півдні України. Перша з них – бурхливий економічний розвиток регіону, що в свою чергу привів до бажання уряду мати необхідні та точні статистичні дані про нього. Друга – те, що саме в Одесі, в місці заснування ГСКНК, в цей період склалось сприятливе культурне середовище, завдяки діяльності новоросійського та бессарабського генерал-губернатора М. Воронцова та його високоосвіченого оточення. Третя – увага та підтримка з боку освічених урядових чиновників в столиці імперії. Процес відкриття комітету, який би координував діяльність декількох губернських статистичних комітетів, був не характерним для решти території Російської імперії. Питання про неприйнятність старих методів роботи і необхідність реформування статистичних комітетів на півдні України було піднято ще в 40-х рр. ХІХ ст., що на 20 років раніше, ніж у європейській частині Російської імперії. Отже, досвід ГСКНК можна вважати унікальним досвідом серед губернських статистичних комітетів.

Четвертий розділ – “Реформування і діяльність статистичних комітетів на Одещині у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. ” – присвячено змінам у роботі комітетів, що відбулися внаслідок реформ. Наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. вже стало зрозумілим, що діяльність багатьох статистичних комітетів навряд чи можна назвати успішною. За офіційними даними на 1857 р. місцеві статистичні комітети були відсутні або бездіяльні у 20 губерніях. Але для уряду дані, що мали поступати з комітетів мали надзвичайно важливе значення. Тому вже у серпні 1859 р. в МВС була підготовлена програмна записка про докорінне реформування місцевих статистичних комітетів. На початку 1860-х рр. було видано нове “Положение о губернских и областных статистических комитетах”. Воно поліпшило умови фінансування комітетів, чіткіше визначило коло обов'язків, підвищило статус секретаря, наблизило структуру комітетів до структури наукових товариств. Головним призначенням цих установ мусило стати справне ведення місцевої адміністративної статистики, встановлення у кожній губернії вірних засобів збирання, за вимогами уряду та відповідно вказівкам ЦСК, точних статистичних відомостей про кількість та якість земель, народонаселення, виробничі сили губернії або області, а також у перевірці та обробці цих даних за формами єдиного зразку, встановленого МВС. Поруч з цим, вони повинні були складати описи губерній та областей. Періодичні видання губернських статистичних комітетів – “Памятные книжки”, “Календари”, “Ежегодники”, “Труды” – сприяли публікаціям місцевих матеріалів з історії, археології, етнографії краю. Вони перетворили ці видання на своєрідні краєзнавчі комплекси.

Найбільш розповсюдженим різновидом краєзнавчої діяльності в межах статистичних комітетів в другій половині, зокрема, як і в першій половині ХІХ ст. були краєзнавчі описи. Розповсюдження науковими товариствами та установами своїх анкет, опитувальників та програм ініціювало складання багатьох описів краєзнавчого характеру. В свою чергу, наукові товариства та установи (РГТ, ЦСК, Товариство любителів природознавства, антропології й етнографії та інші), використовуючи офіційно-громадський характер діяльності губернських статистичних комітетів, могли отримати за допомогою анкетування масовий первинний фактичний матеріал з обраної тематики.

Здебільшого офіційні статистичні описи мали соціально-економічну та географічну спрямованість, але комплексність самого тогочасного поняття “статистика” містила в тому числі й історичні питання. Крім цього, в анкетах ЦСК та губернських статистичних комітетів було багато питань з історії міст та населених пунктів, народного побуту, археологічних та історичних пам'яток, фольклору.

На півдні України, як і в інших регіонах імперії, згідно “Положению” виникають статистичні комітети. На сучасній території Одещини було реорганізовано Херсонський губернський, Бессарабський обласний та створено Одеський міський статистичні комітети.

Реформований на нових засадах ХГСК розпочав свою роботу 14 жовтня 1861 р. До складу дійсних членів входили такі відомі статистики та краєзнавці, як О. Шмідт, А. Чирков, О. Смірнов, Г. Вукалов, І. Середа, Ф. Блюменфельд, Ф. Перепеліцин, К. Канищев, О. Іванов та ін. Секретарем комітету став В. Раєвський, що деякий час виконував також функції редактора неофіційної частини “Херсонских губернських ведомостей ”. У 90-х рр. ХІХ ст. секретарем був В. Гошкевич, з іменем якого пов'язано багато здобутків місцевого краєзнавства.

Активізації наукових досліджень та видавничої діяльності сприяло те, що обов'язком комітету було складання детальних описів губерній в топографічному, історичному, промисловому і сільськогосподарському плані та публікація зібраних матеріалів. Основними виданнями ХГСК були “Памятные книжки Херсонской губернии” та “Труды Херсонского губернського статистического комитета”. Крім того, видавнича діяльність ХГСК мала місце на сторінках “Херсонских губернских ведомостей”. Проведене докладне дослідження доводить, що видавнича діяльність ХГСК була досить різноманітною і містила велику кількість матеріалів краєзнавчого характеру.

Наступним, 5 лютого 1862 р., було відкрито Бессарабський статистичний комітет. До складу дійсних членів входили: П. Леонард, К. Леонард, А. Денгінк, А. Соломон, Л. Вартулі та ін. Аналіз списків членів БСК, після реформування у 60-х рр., дозволяє говорити, що це був один з значних за кількістю членів статистичних комітетів (138 членів). Видавнича діяльність БСК представлена періодичними виданнями – “Записками Бессарабского областного статистического комитета” та “Памятными книжками Бессарабской губернии”.