Діяльність статистичних комітетів на Одещині у ХІХ – на початку ХХ століття

Останнім з досліджуваних комітетів розпочав свою роботу Одеський статистичний комітет. Урочисте відкриття відбулося 1 червня 1863 р. Одеський міський статистичний комітет підпорядковувався канцелярії Одеського градоначальника й виконував ті ж функції, що і ХГСК, тільки у межах градоначальства. Секретарем його відразу ж був призначений А. Скальковський. Серед неодмінних членів слід відзначити П. Білявського, П. Бруна, М. Вольського, І. Завадовського, І. Федорова, І. Шмакова та ін. Серед багатьох різноманітних напрямків діяльності, так само, як і в попередні часи, найголовнішим обов'язком було надання статистичних таблиць до ЦСК МВС. Поруч з цим ОСК відігравав важливу роль у влаштування статистичних з'їздів в Одесі у 1865 та 1867 рр. Видавнича діяльність представлена “Адрес-календарями Одесского градоначальства”, “Трудами Одесского статистического комитета”, “Памятными книжками Одесского градоначальства”. Але, крім власне видань комітету, редактор ОСК уміщував статті в “Одесском Вестнике”, “Северной почте”, “Экономическом указателе”. Значна кількість розробок не тільки секретаря, а й дійсних членів комітету доводить про досить активну діяльність ОСК.

Проведене дослідження діяльності ГСКНК, ХГСК, БСК та ОСК показує, що статистичні комітети працювали одночасно у кількох напрямках. Основне їх завдання полягало в регулярному веденні місцевої адміністративної статистики, збиранні та обробці матеріалів для щорічних “Обзоров” губерній, що додавались до звітів губернаторів. Необхідною, “обов'язковою” діяльністю статистичних комітетів було також збирання відомостей для ЦСК МВС. В цьому напрямку ХГСК, БСК та ОСК провадили плідну діяльність. З іншого боку, вимоги центральних статистичних установ ініціювали краєзнавчу діяльність місцевих комітетів. Поряд з цими “обов'язковими” завданнями, члени розглянутих статистичних комітетів виявили зацікавленість і “необов'язковою” працею, що відбилося у надрукуванні багатьох статей краєзнавчого характеру в “Трудах” та “Памятных книжках”. Вони сприяли тому, що проблеми місцевої історії опинилися в центрі уваги громадськості.

 

 

1. Потреби держави у першій половині ХІХ ст. викликали необхідність подальшого вивчення і контролю соціально-економічних процесів, що відбувалися в суспільстві. Якщо до того статистичні дані збиралися уривками, без усякої системи та послідовності, то в цей час для їх збирання було запроваджено спеціальні установи. Традиційно початок адміністративної статистики в Російській імперії і збору статистичних даних безпосередньо з губерній відносять до 1802 р., коли, визнаючи крайню необхідність статистики для державних цілей, В. Кочубей наказав губернаторам, циркуляром від 19 вересня 1802 р., подавати до міністерства різноманітні відомості. Виникнення комітетів у 1835 р. було продовженням цієї політики. В губерніях збір статистичних даних сприяв діяльності істориків – аматорів, розробці краєзнавчих тем та їх популяризації. Розуміння статистики як науки, що вивчає дуже широкий спектр суспільних проблем, дозволяло відносити до розряду статистичних робіт в тій чи іншій мірі досліджування з географії, історії, археології, етнографії. Для багатьох дослідників статистика була насамперед методом вивчення можливим в будь-якій гуманітарній дисципліні. Тому багато робіт того часу носять назву “статистичні описи”, “історико-статистичні нариси”. Це й пояснює, що статистичні публікації у той час стали найбільшою групою краєзнавчих матеріалів на сторінках періодичних видань.

2. Протягом дореформеного часу були виявлені дефекти статистичних робіт і встановлення шляхів перебудови цієї системи. В цей же час відбулося накопичення досвіду великих статистичних обстежень у різних галузях суспільного і економічного життя, практичне засвоєння методів статистичного спостереження, популяризація статистичних знань серед широких кіл населення; почалась критика описової школи, були започатковані нові напрямки, зокрема трактування статистики як окремої науки про суспільство та як засобу соціального пізнання, який не є окремою наукою (Д. Журавський, О. Заблоцький, Д. Мілютін).

3. Спроба створення місцевих статистичних комітетів на Одещині мала стати однією з ланок уряду Російської імперії для більш ефективного збирання статистичних даних. Але, на жаль, заснування цих комітетів у 1835 р. залишилося лише спробою, через їх бездіяльність. Взагалі восьмирічне існування південноукраїнських комітетів не принесло уряду тієї користі, яку він сподівався отримати.

4. Хоча перший досвід організації місцевих статистичних установ виявився невдалим, становлення адміністративної статистики в країні продовжувалося. Проте необхідність для держави подібних установ була очевидною. Цей чинник, а також існування, хоча б і формальне, статистичних установ в регіоні стали своєрідним підготовчим періодом для виникнення у 1843 р. реально діючого Головного статистичного комітету Новоросійського краю.

5. Виникнення ГСКНК для координування роботи декількох комітетів дозволяє говорити про нього, як про унікальний комітет на півдні України. Виникнення цього комітету стало можливим завдяки обставинам, що склалися у другій чверті XIX ст. на півдні України. Це, крім економічного розвитку, що викликав необхідність мати точну інформацію, ще й увага та підтримка як з боку місцевого, так і з боку столичного керівництва. Про унікальність цього комітету дозволяє говорити не тільки те, що він мав координувати роботу інших комітетів, а й те, що тут, на півдні України, питання про неприйнятність старих методів в організації статистичних досліджень було піднято