Дослідження асортименту та якості рисових круп

 

Зернові культури є найважливішим сировинним ресурсом харчової промисловості, тому що вони можуть бути джерелом вуглеводів, білків, жирів, вітамінів та мінеральних речовин. У різних видах зерна та насіння вміст білків може досягати 30-45% (в перерахунку на суху речовину), крохмалю та інших вуглеводів 48-58%, жирів – 40-60%.

Зернові культури містять мало води (12-15%), тому вони дуже стійкі в зберіганні. Їх транспортування, зберігання і переробка в технічному відношенні нескладні, економічні та доступні не тільки великим промисловим підприємствам, а й малим, наближеним до місць виробництва зерна [1].

Метою курсової роботи є – дослідження споживної цінності та якості рисових крупів таких товаровиробників: ТОВ «Гранум Груп», ТОВ «Рідний продукт», ПП Київпродзбут, ТОВ «Art foods», ТОВ «ДП Торг» і споживання їх в Україні та закордоном.

Рис – основний продукт харчування для більшої частини населення нашої планети і друга за значенням зернова культура після пшениці. Це одна з найдавніших рослинних культур в історії людини.

Крупу під різними торговими марками реалізують як ті підприємства, які її виробляють, так і ті, які є посередниками в ланцюжку просування товару до споживача. Не завжди вдається дізнатися, хто ж крупу виробив і несе відповідальність за її якість.

Рис дуже корисний для організму людини й становить основу здорового харчування. Крохмаль у рисі швидко обволікає шлунок і усуває почуття голоду. Він позитивно впливає на травлення, сприяє виведенню шлаків, токсичних речовин, радіонуклідів. Білків у цій крупі відносно неба-гато (7-8%), але вони більш повноцінні, ніж білки інших видів круп.

У рисової крупі дуже мало ліпідів, що сприяє доброму зберіганню. Ліпіди рису на 76% складаються з ненасичених жирних кислот, в тому числі лінолевої – до 45%. Недоліком крупи є вкрай низький вміст вітамінів (втрати вітамінів залежать від виду обробки крупи).

Рисова крупа володіє високими споживчими якостями. Час варіння її 20-40 хв, при цьому об'єм збільшується у 4-6 разів. Найбільш високими кулінарними властивостями відрізняється рис, що має склоподібне ядро подовженої форми.

Споживчі властивості крупи стандартом не нормуються. Споживачеві зручно, щоб крупа варилася швидко і при цьому не розварювалася до кремоподібної маси, не склеювалася. В асортименті рисової крупи є різновиди різної кулінарного гідності – від розсипчастої до кремоподібної. Все залежить від хімічного складу крупи, зокрема, від кількості білків і скловидності зерна рису.

Рисова крупа займає важливе місце в раціоні харчування населення. Для споживачів є дуже важливим широкий вибір даного продукту та оптимальне співвідношення ціни і високих споживних властивостей рисової крупи. [2]

Крупу класифікують за видом зерна, з якого вона була виготовлена. Зерно злакових культур складається з плодових та сім’яних оболонок, ендосперму та зародка. Клітини, які складають анатомічні частини зерна, за своєю структурою та анатомічним складом відрізняються. Оболонки являють собою задерев’янілі клітини, які складаються з клітковини, геміцелюлоз, пентозанів, лігіна, які не засвоюються організмом людини.

Основна частина зерна – ендосперм, який включає товстостінні алейронові клітини, заповнені алейроновими зернами, та тонкостінні клітини з крохмальними зернами та білковими речовинами, що знаходяться в них [3].

 

 

Крупи є традиційним українським продуктом, який відрізняється стабільним широким споживанням, завдяки своїй високій поживності.

Вони займають важливе місце в харчуванні жителів України. Серед інших продуктів крупи посідають важливе місце у харчуванні людини.

Україна має всі необхідні умови для розвитку рисівництва. Сприятливий природно-кліматичний Південь України та наявність рисових зрошувальних систем дають змогу одержувати високі врожаї цієї культури.

Рис в Україні почали сіяти в 30-ті роки минулого століття, що було зумовлено потребою залучити в сільськогосподарське виробництво малопродуктивні засолені землі Причорноморської низовини в Херсонській та Одеській областях, а також у Криму. Але по-справжньому рисівництвом зайнялися лише в 60-ті роки. В 1964-1980 рр. було створено потужний потенціал рисосіяння, збудовано рисові інженерні системи на площі майже 63 тис. га, в тому числі в АР Крим – 30, 8 тис., Херсонській області – 18 тис., Одеській – 13, 8 тис. га. У їх будівництво та в інфраструктуру спеціалізованих рисосійних господарств вкладено великі кошти. Завдяки високій рентабельності виробництва рису, гроші швидко окупилися – за 3-5 років. Посівні площі під рисом стабілізувалися на рівні 33-38 тис. га. Рис на малопродуктивних раніше землях не тільки давав високі врожаї, а й, завдяки меліоративній технології його вирощування, сприяв створенню умов для вирощування в сівозміні суходільних культур, що стало основою інтенсивного розвитку галузей тваринництва. Високий економічний ефект, який господарства мали від вирощування рису й супутніх культур, сприяв притоку й закріпленню трудових ресурсів, розбудові інфраструктури села [4].

Раніше щороку під посіви рису відводили до 35-37 тис. га, що давало змогу одержувати до 160-18- тис. тонн зерна і майже повністю задовольняти потреби країни.

У 1999р. в Україні було вироблено 344 тис. т крупів, або втричі менше, ніж 1990р. У 2002р. в Україні було продуковано 295 тис. т крупів. Найбільше їх виробляється у Хмельницькій, Київській, Чернігівській, Донецькій областях і в Автономній Республіці Крим [5].

В 2002 р. гуртовий товарооборот крупів вітчизняного виробництва становив у сумі 509