Економічний аналіз для інших спеціальностей

Зміна величини прибутку підприємства може досягатися не тільки під впливом факторів виробничо-фінансової діяльності, а і за рахунок лівериджу. Лівериджем називають важиль впливу на зміну структури активів і пасивів з метою отримання приросту прибутку. Розрізняють три вид лівериджу: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий.

Виробничий ліверидж розглядають як потенційну можливість впливу на формування прибутку від реалізації продукції шляхом зміни обсягу продажу продукції та структури її собівартості. Чутливість зміни прибутку залежно від обсягу продажу пов’язана з тим, що чим більшим є обсяг реалізованої продукції, тим менша частка постійних витрат припадає на кожну її одиницю. Рівень виробничого лівериджу (Лв) визначають відношенням індексу приросту прибутку від реалізації продукції (Іпр) до індексу зміни обсягу реалізації продукції у натуральному вираженні (Іо).

 

Чим більше значення виробничого лівериджу, тим більшим є виробничий ризик не отримання необхідного прибутку для покриття витрат виробничого характеру. Критичний (беззбитковий) обсяг реалізації продукції можна розрахувавши поріг рентабельності. Для цього розраховують маржинальний дохід (МД) за формулою:

МД = Ц – ЗВ

де Ц – ціна одиниці виробу, ЗВ – змінні витрати на одиницю виробу.

Точка беззбитковості (поріг рентабельності) визначається за формулою:

 

де ПВ – сума постійних витрат підприємства.

Цей показник показує кількість виробів, яку необхідну виробляти для забезпечення беззбитковості підприємства. Щоб отримати обсяг реалізації необхідний для беззбитковості в гривнях необхідно отриману кількість виробів помножити на їх ціну.

Крім виробничих факторів на зміну прибутку впливають і фінансові витрати, пов’язані із сплатою процентів за позиками. Чим більше підприємство залучає  позик, тим більше воно сплачує процентів з прибутку. Рівень фінансового лівериджу (Лф) розраховується як відношення темпів приросту чистого прибутку (Ічп) до темпів приросту прибутку від реалізації продукції (Іпр). 

 

Рівень фінансового лівериджу свідчить про еластичність чистого прибутку до прибутку від реалізації, він пов’язаний з фінансовим ризиком, який визначається неможливістю сплати процентів за позиками. Чим вищий рівень фінансового лівериджу, тим більший фінансовий ризик.

Синтетичним показником лівериджу є виробничо-фінансовий ліверидж, який визначається як добуток виробничого і фінансового лівериджу:

Лвф = Лв • Лф

 

Для визначення ефективності роботи підприємства аналізують відносний показник прибутковості – рентабельність, який визначається в %.

Розраховують такі основні види рентабельності:

1. Рентабельність продукції
2. Рентабельність продажу
3. Рентабельність виробничих активів
4. Рентабельність власного капіталу

Відображає скільки прибутку приносить 1 грн власних вкладених коштів.

В процесі аналізу значення показників рентабельності порівнюється із плановими та показниками минулих періодів, після чого проводиться аналіз впливу окремих факторів на зміну рівня рентабельності.

 

 

1. Оцінка імовірності банкрутства
2. Аналіз ділової активності підприємств
3. Аналіз підприємницького ризику

 

Під банкрутством розуміють визнану судом неплатоспроможність господарюючого суб’єкта виконати свої зобов’язання перед кредиторами.

Для оцінки можливого банкрутства використовують економіко-математичні методи і моделі, експертні оцінки, які з певним ступенем точності визначають перспективну динаміку показників фінансового стану та очікувану платоспроможність.

Найпоширеніший метод – „Z-модель”, запропонована Е.Альтманом у 1968 р. Вона має наступний вигляд:

Z = 1,2 • К1 + 1,4 • К2 + 3,3 • К3 + 0,6 • К4 + 0,999 • К5,

К1 = Власні оборотні кошти : Валюта балансу;

К2 = Нерозподілений прибуток : Валюта балансу;

К3 = Чистий прибуток : Валюта балансу;

К4 = Ринкова вартість звичайних та привілейованих акцій : Сума зобов’язань;

К5 = Виручка від реалізації продукції : Валюта балансу.

Оцінка імовірності банкрутства за значеннями індексу Z.

Значення індексу ZЙмовірність банкрутства

до 1,8 включноДуже висока

від 1,81 до 2,7Висока

від 2,71 до 2,9Існує імовірність

3,0 і вищеДуже низька

 

П’ятифакторна модель дає результати високої точності, однак має обмежену сферу застосування, оскільки передбачає оцінку ринкової вартості акцій у розрахунку коефіцієнту К4. Це можливо лише для компаній, акції яких вільно котуються на фінансових біржах. Для українських підприємств коректнішим є застосування п’ятифакторної моделі, запропонованої у 1983 р.

Zк = 0,717 • К1 + 0,847 • К2 + 3,107 • К3 + 0,42 • К4 + 0,995 • К5,

К1 =  ;

К2 =  ;

К3 =  ;

К4 =  ;

К5 =  .

Граничне значення індексу Zк дорівнює 1,23. Якщо Zк < 1,23, то підприємству у найближчі два-три роки загрожує банкрутство, коли  Zк > 1,23, то фінансовий стан вважається стійким.

 

ІІ. Аналіз ділової активності підприємств

Для уникнення кризових явищ та забезпечення стійкого економічного зростання необхідно розвивати ділову активність підприємства. Ділова активність широке поняття і охоплює активність підприємств щодо мобілізації внутрішніх ресурсів, економічне зростання, активність у зовнішньому економічному середовищі.

Про зростання ділової активності у найбільш загальному вираженні свідчить таке співвідношення показників:

ТЧП > ТРП > ТВК > 100%,

де ТЧП – темп росту