Експериментальна методика формування культури мовлення першокласників

Отже, одним із найефективніших видів роботи, що активізує вживання української лексики і привчає до спілкування літературною українською мовою, є діалог. Для розвитку діалогічних умінь на першому етапі ефективними є трансформаційні вправи, тобто вправи, в основі яких лежить повідомлення вчителя по факт, який дійсно мав місце в житті когось із учнів класу і спонукання однокласників до мовлення на основі цього факту.

Цікавою і улюбленою для дітей є така форма роботи (що розвиває комунікативні вміння) як рольова гра, або інсценізація казок, які вони слухають на уроці. Інсценізація, розучування ролей сприяють, крім того, збагаченню словникового запасу, засвоєнню (спонтанному) граматичного ладу мови.

Ефективною і цікавою для школярів є така форма роботи, як розучування на уроці і проспівування дитячих пісень, які звичайно, добираються у зв’язку з темою, що вивчається.

Зазначені види роботи спрямовані на формування умінь користуватися літературною українською мовою у повсякденному житті. Однак, така робота не матиме помітних результатів, якщо вчитель байдужий до культури мовлення, сам не буде взірцем щодо його вживання, не спонукатиме до цього учнів. 

Головною умовою успішного навчання молодших школярів граматичних навичок є дотримання методичних положень з цього питання.

Вводити граматичні форми та конструкції української мови слід дотримуючись відповідних принципів. До них належать: послідовність введення граматичних форм відповідно до їх доступності; принцип однієї трудності; врахування специфіки рідної мови, зіставлення та порівняння граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання; високий відсоток повторюваності одних і тих самих граматичних форм у різних типових вправах та конструкціях; широке використання наочності та активна мовленнєва практика

Для міцного засвоєння граматики необхідна звичка правильно говорити українською мовою. К.Д. Ушинський писав: „Граматична правильність мовлення є не тільки знання, але і звичка – досить і різноманітна система дрібних навичок висловлювати свої думки правильно. Для грамотності мало того, щоб людина знала граматичні правила, але необхідно, щоб вона звикла вмить виконувати їх. Звички, й особливо такі дрібні і складні, набуваються успішно і виробляються тільки в ранній молодості ”[72;154].

Для того щоб автоматизувалися граматичні навички української мови, повинні діяти принципи систематичної повторюваності одних і тих самих граматичних форм у типових граматичних конструкціях та моделях і активна мовленнєва практика. Дитина повинна якомога більше говорити літературною українською мовою. Ті граматичні явища, які діти засвоюють на заняттях, обов’язково повинні входити до складу ігор, ігрових ситуацій, дидактичних вправ, що плануються на закріплення теми протягом дня. На відповідні граматичні форми добираються вірші, оповідання, казки, дітей треба стимулювати промовляти з ними речення, фрази.

Принцип презентації граматичних явищ з урахуванням віку та етапу навчання передбачає практичне засвоєння дітьми граматичних законів та правил української мови в іграх, ігрових ситуаціях, дидактичних вправах. Наприклад, засвоєння множини. Вчителька говорить: „Собака – один. А якщо їх буде багато, як ми скажемо? - Собаки”. Або : „Дівчинка співає . А як ми скажемо про багатьох дівчаток? – Дівчатка співають”.

Крім дидактичних ігор, у практиці роботи вчителя першого класу повинні знайти широке використання дидактичні вправи. Високо оцінював дидактичні вправи К.Д. Ушинський. У його книзі „ Рідне слово” зібрано чимало корисних вправ для розвитку мовлення дітей. К.Д. Ушинський, підбираючи дидактичні вправи для дітей, у той же час вимагав від педагога правильної методики їх проведення, правильного добору запитань, оскільки кожна дидактична вправа складається з запитання і відповіді. „В перших вправах, - писав він, - наставникові, безперечно , доведеться керувати безперестанку і дитячою думкою, і дитячим словом та задовольнятися, коли діти дадуть правильну відповідь на найконкретніші запитання, як наприклад: як називається предмет, як називається та чи інша частина предмета, якого кольору?.. Потім він може комбінувати свої запитання так, що на них слід відповідати цілими реченнями, як наприклад: що їсть кінь? Якої масті бувають коні?.. Далі запитання повинні, мабуть, розширюватись, щоб відповідь на них могла бути висловлена інакше, як у кількох реченнях. Наприклад: як їсть корова і як їсть кінь? Чим осел схожий на коня і чим на корову? Далі йдуть запитання, що припускають уже у відповіді цілий ряд речень... Так, щоб помалу дійти до можливості цілком самостійного опису і таких предметів, про які нічого не говориться в книзі, але їх діти можуть розглянути”[72;220].

У сучасній методиці визначено педагогічні вимоги до дидактичних вправ, що використовуються у роботі з першокласниками:

1) добір дидактичної вправи відповідно до помилок,які трапляються в дитячому мовленні та теми навчання;

2)дидактична вправа повинна мати чітко визначену мету, основне навчальне завдання;

3)кожна дидактична вправа повинна збуджувати думку, сприяти розвитку мислення;

4)будувати дидактичну