+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
38
Мова:
Українська
(адаптація – Є. Ф. Бажин, Є. О. Голинкіна, О. М. Еткінд).
1. Просування по службі більше залежить від вдалого збігу обставин, ніж від здібностей і зусиль людини.
2. Більшість розлучень стається із-за того, що люди не захотіли пристосуватися одне до одного.
3. Хвороба – діло випадку, якщо маєш захворіти, то нічого не вдієш.
4. Люди стають самотніми із-за того, що самі не виявляють інтересу і дружелюбності до оточуючих.
5. Здійснення моїх бажань, часто залежить вад везіння.
6. Немає сенсу докладати зусилля для того, щоб завоювати симпатію інших людей.
7. Зовнішні обставини – батьки і благополуччя – впливають на сімейне щастя не менше, ніж стосунки подружжя.
8. Я часто відчуваю, що мало впливаю на те, що зі мною відбувається.
9. Як правило, керівництво виявляється більш ефективним, коли повністю контролює дії підлеглих, а не покладається на їх самостійність.
10. Мої оцінки в школі часто залежали від випадкових обставин (наприклад, настрій вчителя), а не від моїх власних зусиль.
11. Коли я будую плани, то я, в загальному, вірю, що зможу їх здійснити.
12. Те, що багатьом людям здається удачею чи везінням, насправді є результатом довгих цілеспрямованих зусиль.
13. Думаю, що правильний спосіб життя може більше допомогти здоров’ю, ніж лікарі і ліки.
14. Якщо люди не підходять одне одному, то, як би вони не старалися, налагодити сімейне життя вони все одно не зможуть.
15. Те добре, що я роблю, переважно гідно оцінюється іншими.
16. Діти виростають такими, якими їх виховують батьки.
17. Думаю, що випадок чи доля не грають важливої ролі в моєму житті.
18. Я стараюсь не планувати своє життя далеко наперед, тому що багато залежить від того, як складуться обставини.
19. Мої оцінки в школі більше залежали від моїх зусиль і степені підготовки.
20. В сімейних конфліктах я частіше відчуваю провину за собою, ніж за протилежною стороною.
21. Життя більшості людей залежить від збігу обставин.
22. Я надаю перевагу такому керівництву, при котрому можна самостійно визначати, що і як робити.
23. Думаю, що мій спосіб життя жодною мірою не є причиною моїх хворіб.
24. Як правило, саме невдалий збіг обставин заважає людям добитися успіхів в своїй справі.
25. В кінці кінців, за погане управління організацією відповідальні самі люди, що в ній працюють.
26. Я часто відчуваю, що нічого не можу змінити в стосунках, які склалися в сім’ї.
27. Якщо я дуже захочу, то зможу.
28. На підростаюче покоління впливає так багато різних обставин, що зусилля батьків щодо їх виховання, часто видаються даремними.
29. Те, що зі мною відбувається, – є справою моїх власних рук.
30. Важко буває зрозуміти, чому керівники діють так, а не інакше.
31. Людина, що не змогла добитися успіху в своїй роботі, швидше всього не проявила достатньо зусиль.
32. Я переважно можу добитися від членів моєї сім’ї того, що я хочу.
33. В неприємностях і невдачах, що були в моєму житті, частіше були винні інші люди, ніж я сам.
34. Дитину завжди можна вберегти від простуди.
35. В складних обставинах я вважаю, що краще почекати, поки проблеми вирішаться самі собою.
36. Успіх є результатом наполегливої праці і мало залежить від успіху чи везіння.
37. Я відчуваю, що від мене більше, ніж від когось іншого, залежить щастя моєї сім’ї.
38. Мені завжди було важко зрозуміти, чому я подобаюсь одним людям і не подобаюсь іншим.
39. Я завжди вважаю за краще прийняти рішення і діяти самостійно, а не надіятись на допомогу інших людей чи на долю.
40. На жаль, заслуги людини часто залишаються невизнаними, не дивлячись на всі його зусилля.
41. В сімейному житті бувають такі ситуації, які неможливо вирішити навіть при дуже сильному бажанні.
42. Здібні люди, які не змогли реалізувати свої можливості, мають звинувачувати в цьому лише себе.
43. Багато моїх успіхів стало можливими тільки завдяки допомозі інших людей.
44. Багато невдач в моєму житті сталося від невміння, незнання чи ліні і мало що залежало від везіння чи невезіння.
Список використаних джерел
Аллахвердов В. М. Досвід теоретичної психології. СПб., 1993.
Басов М. Я. Воля як предмет функціональноїпсихології. – П., 1922.
Божович Л. І. Вивченняособистості школяра і проблемивиховання / / Психологічна наука в СРСР. М., 1960. Т. II.
Божович Л. І., Славіна Л. С., Ендовицкая Т. В. Досвідекспериментальноговивченнядовільногоповедінки / / Питанняпсихології. 1976. № 4.
Виготський Л. С. Собр. соч. : У 6 т. М., 1983. Т. 3, 5. – C. 235 – 307. 154 – 196.
Ершова Р. В. Комплексное изучение организованности как системного свойства личности: дис. доктора психол. наук: 19. 00. 01 / Регина Вячеславовна Ершова. – М., 2009. – 409 с.
Іванніков В. А. До сутностівольовоїповедінки / / Психологічний журнал. 1985. № 3.
Іванніков В. А. Довільніпроцеси і проблема волі / / ВісникМосковськогоуніверситету. Серія 14, «Психологія». 1986б. № 2.
Ільїн Е. П. Зв'язоквольовихякостей з індивідуальним стилем діяльності / / Експериментальнідослідженнявольовоїактивності. Рязань, 1986.
Иванников В. А. Психологические механизмы волевой регуляции: учеб. пос. / В. А. Иванников. – [3-е изд. ]. – СПб. : Питер, 2006. – 208 с.
Ильин Е. П. Психология воли. – СПб., 2000.
Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. – [2-е изд. ]. – СПб. : Питер, 2007. – 783 с. – (Серия «Мастера психологии»).
Калин В. К. До питання про вольовомузусиллі / / Вчені записки Рязанськогопедагогічногоінституту. Т. 59. Проблемиформуванняособистостіі вольовийпроцес. Рязань, 1968.
Ланге Н. Н. Елементиволі / / Питанняфілософії та психології. Специаль-нийвідділ. Експериментальнапсихологія. СПб., 1890. Кн. 4.
Леонтьєв А. Н. Воля / / ВісникМосковськогоуніверситету. Серія 14. «Пси-психологія». 1993. № 2.
Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975.
Психологу для роботи. Діагностичні методики: збірник / [уклад. М. В. Лемак, В. Ю. Петрище]. – Вид. 2-ге, виправл. – Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. – 616 с.
Рубiнштейн С. Л. Основизагальноїпсихології, 2 изд. – М., 1946, гл. 14.
Рувинский Л. И., Хохлов С. И. Как воспитать волю и характер. – М. : Просвещение, 1986.
Самошiн А. I. Проблема наполегливості в закордоннійпсихології // Учений. зап. Рязан. гос. пед. ін-та. Т. 59. Проблемиформуванняособистості й вольовийпроцес. – М., 1968. С. 221-240.
Селiванов В. I. Проблема волі в радянськійпсихології, «Питанняпсихології», 1964, №1.
Селiванов В. І. Психологіявольовоїактивності. – Рязань, 1974.
Сеченов І. М. Вибрані твори. М., 1952. Т. 1.
Симонов П. В. Про філогенетичні передумови волі / / Питання психології. 1971. № 4.
Словник практичного психолога/Сост. С. Ю. Головін. – Мінськ: Харвест, 1997.
Смирнов Б. Н. Про різні підходах до проблеми волі в психології / / Питання психології. 2004. № 3.
Челпанов Г. І. Нарисипсихології. М., Л., 1926.
Чумаков М. В. Эмоциональные аспекты волевого усилия / М. В. Чумаков // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия «Психология». – 2009. – Т. 11, № 5 (138). – С. 77-87.
Шевякова Н. Л. Взаємозв’язоквольовоїсаморегуляції з особливостямиемоційноїсфери в перехіднийперіодрозвиткуособистостівідпідліткового до юнацькоговіку / Н. Л. Шевякова // Актуальніпроблемипрактичноїпсихології: зб. наук. праць. – Херсон: ПП Вишемирський В. С., 2012. – С. 533-538.
Blondel Ch., Les volutions, вкн. : Traité de psychologie, par G. Dumas, v. 2, P., 1924;
Lewin K., Vorsatz, Wille und Bedürfnis, B., 1926.
Lindworsky J., Der Wille, seine Erscheinung und seine Beherrschung, 3 Aufl., Lpz., 1923.
Persistence. 1984. V. 52. № 2. May R. Love and will. N-Y, 1974. Mayne R. Some Engineering Aspects of the Mechanism of Body Control / / Electrical