Емпіричне дослідження волі та вольової поведінки особи юнацького віку

До цієї ж точки зору можна віднести погляди на волю П. В. Симонова [24], що розглядає волю як потребу подолання перешкод. Він вважав, що філогенетичною передумовою вольового поведінки є «рефлекс свободи», описаний І. П. Павловим. Вчений стверджує, що саме характер перепони, а не первинний мотив (потреба) визначає склад дій, які перебираються в процесі вибору варіанта поведінки, здатного забезпечити досягнення мети. П. В. Симонов помічав далі, що у людиниактивність, викликана перепоною, в певних випадках може відтіснити початкове спонукання на другий план, і тоді спостерігається поведінка, в якій подолання стає самоціллю, а вихідний мотив втрачає своє значення і навіть забувається. У людини можуть бути не тільки зовнішні, але «внутрішні перешкоди» у вигляді конкуруючої потреби. Тоді домінування одного з альтернативних спонукань буде визначатися не тільки їх відносною силою, але і виникненням специфічної активності для подолання субдомінантного спонукання. [24, с. 21]. П. В. Симонов відзначав і недоліки вольової регуляції. «Сприяючи утриманню спочатку наміченої мети, воля надмірно локалізує пошук рішення, перешкоджаючи тим»відмовам», які так необхідні для нових і несподіваних підходів до вирішення проблеми» [24, с. 57].

Отже, з одного боку, П. В. Симонов говорив про те, що воля обслуговує домінуючу потребу, з іншого боку, наводив приклади, що показують, що воля потрібна саме для подолання (гальмування) субдомінантних потреб.

Розуміння волі, запропоноване П. В. Симоновим, викликало різку критику з боку В. І. Селіванова [21], який вказував на властивий такому розумінню відрив волі від особистісного самосвідомості і від свідомої регуляції цілеспрямованого подолання перешкод.

Отже, вивчення волі в історичному аспекті можна розділити на кілька етапів:

перший етап пов'язаний з розумінням волі як механізму здійснення дій, котрих спонукує розумом людини крім його бажань або навіть всупереч їм;

другий етап пов'язаний з виникненням волюнтаризму як ідеалістичного течії в філософії;

на третьому етапі волю стали пов'язувати з проблемою вибору і боротьбою мотивів;

нарешті, на четвертому етапі волю почали розглядати як механізм подолання перешкод і труднощів, що зустрічаються людині на шляху до досягнення мети.

Це в підсумку призвело до виникнення двох головних протиборчих течій в питанні про природу волі. Одна з них підміняє волю мотивами і мотивацією. Воля виступає тут швидше як свідомий (мотиваційний) спосіб регуляції поведінки і діяльності людини. Інша течія пов'язує волю тільки з подоланням труднощів і перешкод, тобто, по суті, робить поняття «воля» синонімічним поняттю «сила волі».

 

 

Стадії вольового процесу аналізувались багатьма психологами, в тому числі Н. Н. Ланге, С. Л. Рубінштейном, В. И. Селівановим та ін.. Схеми, які пропонують дані дослідники, досить схожі. Ми розглянемо детальніше стадії вольової дії, запропоновані С. Л. Рубінштейном в статті «Протікання вольового процесу» [18].

Автор говорить про те, що вольова дія може реалізуватись в більш простих і більш складних формах. В простому вольовому акті спонукання до дії, що спрямована на більш-менш ясно усвідомлювану ціль, майже безпосередньо переходить в дію, якій не передує складний процес усвідомлення; досягнення цілі при цьому здійснюється за допомогою звичних дій, які проводяться майже автоматично, як тільки дається імпульс.

Для складного вольового акту важливо передусім те, що між імпульсом та дією вклинюється складний свідомий процес. Дії передує врахування її наслідків і усвідомлення мотивів, прийняття рішення, виникнення наміру його реалізації та складання плану його реалізації. Тобто виникає ціла послідовність стадій чи фаз, між тим як в простому вольовому акті всі ці фази не обов’язково представлені. Більш того, вага різних стадій може змінюватись в залежності від умов протікання конкретного вольового акту. Іноді якась одна із фаз може зосередити на собі весь вольовий акт, а іноді частина фаз може повністю випадати. Отже, автор виділяє такі стадії вольового акту:

актуалізація спонукання, постановка цілі;

обговорення і боротьба мотивів;

рішення;

виконання.

Основу першої фази складають виникнення спонукання та усвідомлення цілі. Внутрішнім змістом другої фази є боротьба мотивів. Людина відчуває необхідність в тому, щоб врахувати наслідки виконання свого бажання. Тут у вольовий процес включається процес інтелектуальний. Він перетворює вольовий акт в дію, що супроводжується мисленням. Затримка дії, до якої може призвести боротьба мотивів, має таке ж значення для вольового акту, як і імпульсація. Однак боротьба мотивів, як вважає автор, не є його центральною частиною [18, c. 156].

Далі, перед тим, як діяти, людина приймає рішення. Вона відчуває, що подальший хід дій залежить від неї. Прийняття рішення може протікати по-різному. Іноді воно зовсім не виділяється