Етикетна семантика в лексичних системах української, англійської та угорської мов

Етикетнi слова здатнi виступати потенційними синонімами, хоч ступінь близької змiстової співвіднесеності в окремих членів етикетного поля неоднаковий: в одних спостерігаємо тільки прихованi можливості відображення етикетних вiдношень, а в інших – їх чітке представлення, у результаті чого вони сприймаються мовцями як реальні синонiми угорської мови, безпосередньо породжені зв'язками та відношеннями, що формуються саме в її структурі. На цiй представi зіставлення і протиставлення етикетних слів-синонiмiв лексичного значення розглядається як один з можливих, найбільш значущих їіх системної організації. 

Моносемiчнi лексичнi одиниці на позначення етикету займають важливе мiсце в системі сучасної угорської мови і характеризуються одним семантично вагомим значенням: tisztelö, hódoló, hazafi, becslö, huncut, diszdoktor, fö-fö, diszülés, föhajtás, tisztelettudás, önbecsülés, rontás, nagyravágyás та ін. 

Семи розглядаються в роботі як найдрібніші елементи когнітивно-семантичного континууму, що служить основним будівельним матеріалом лексичної семантики сучасної угорської мови та пов’язують не лише всезагальну когнітивно-семантичну сферу й конкретні людські мови, але також і самі мови незалежно від ступеня їх спорідненості, походження, специфіки і т. п. На універсальному характері сем базується й можливість перекладу етикетної лексики сучасної угорської мови на українську, англійську і, навпаки. 

Семний склад іменників на позначення етикету в сучасній угорській мові налічує 158 тлума-чень, якими розкриваються суспільні, занальноприйняті та індивідуальні, психолого-фізіологічні і моральні цінності людини, її становище й авторитет, вияв різноманітних почуттів як у процесі комунікації, так і в сприйнятті навколишнього світу. У семному складі етикетної лексики значне місце посідає відображення особливостей форм та засобів вираження поваги, шани, традиційних і культових церемоній, а також відверто негативних характеристик вчинків, поведінки і т. п. людини, що призводить до непередбачуваних наслідків. 

У роботі охарактеризовано однофункціональні семи, які виступають компонентами лексичного значення етикетних полісемантичних слів та містяться в словах з середнім ступенем полісемії, і такі, що входять до складу лексичного значення моносемічних етикетних іменників, передаючи їх найсуттєвіші семантичні властивості. Зв’язок між указаними двома типами однофункціональних сем у межах етикетного поля дозволяє вважати їх множинами, що мають ієрархічну системно-структурну організацію, де перші виступають базовими, а другі їм підпорядковуються. 

Розділ четвертий “Типологічне зіставлення етикетної семантики в лексичних системах української, англійської та угорської мов” складається з шести підрозділів і ставить своєю метою всебічне дослідження системно-структурної організації цих мов, встановлення типів зв’язків між ними, а також ієрархічного порядку розташування іменників на позначення етикету в їх лексичній семантиці як різноструктурних мов. 

Українська, англійська та угорська мови не тільки співіснують, але й взаємодіють, взаємопроникають одна в одну, а, накладаюяись, постійно розкривають нові комбінаторні можливості, утворюючи якісно і кількісно нові системні угруповання лексики. 

Зіставлення етикетної семантики в лексичних системах української, англійської та угорської мов охарактеризовано такими послідовними етапами: 1) визначенням груп лексичних одиниць на позначення етикету як цілісних систем, що мають певну структурну організацію, закономірностей їх функціонування, характеру взаємозв’язків між елементами цих та інших ЛСГ; 2) описом зіставлюваних ознак й параметрів відповідно до єдиного термінологічного апарату та розробленої методики аналізу фактичного матеріалу; 3) семантичним аналізом етикетних слів у соці- та психолінгвістичному планах і в парадигмі когнітивної лінгвістики; 4) формуванням лексико-семантичного поля етикету як фрагмента лексичних систем досліджуваних мов, що займає визначений семантичний простір. 

Серед специфічних особливостей зіставного вивчення етикетної семантики в лексичних системах української, англійської та угорської мов виділено: а) мотив, що визначає вибір трьох різносистемних мов для зіставлення і задається не логікою чистої лінгвістики (недостатність вивчення семантики досліджуваних мов, наявність необхідної емпіричної бази, а також цікавих для вирішення у світлі нових даних методик, явищ, теоретичних принципів і т. п.), а в зв’язку із зовнішніми, соціально-культурними факторами, що тісно пов’язані з процесами пізнання й свідомістю, менталітетом носіїв цих мов; б) намагання мовної типології охопити максимально велику кількість мов світу, співвідносячи їх по мінімуму найзагальніших, універсальних структурних ознак позачасового характеру, тоді як зіставна лінгвістика не захоплюється великою кількістю мов, а прагне в першу чергу чпіввіднести їх по максимальній кількості ознак, враховуючи, як правило, сучасний стан зіставлюваних мов; при цьому мовна типологія діє в рамках внутрішньої лінгвістики, обмежуючи себе аналізом будови мов, тоді як зіставна лінгвістика зосереджує свою увагу на особливостях середовищ і сфер вживання порівнюваних мов, у співвіднесенні “конвенціональних норм мовного та немовного спілкування в тих колективах, які користуються даними мовами” (І.П. Сусов). Звідси – зіставна лінгвістика розглядається як системно-структурна, соціолінгвістична, а також етнолінгвістична і прагмалінгвістична дисципліна на противагу типології мов, де переважає системно-структурний аналіз мовного матеріалу; в) інтерес до тих особливостей, специфічних характеристик етикетних слів зіставлюваних мов, які випадають з поля зору без дослідження їх внутрішньої семантики, емоційного забарвлення, нормативного й ситуативного використання. 

На сучасному етапі зіставне лексико-семантичне дослідження споріднених, віддаленоспоріднених та неспоріднених мов потребує розробки й уточнення існуючих методів, прийомів і процедур свого аналізу. Однією з вимог, що забезпечувала б проведення зіставного вивчення української, англійської та угорської мовних систем, вважаємо додержання принципу цілісної системності, що передбачає виділення