Етикетна семантика в лексичних системах української, англійської та угорської мов

Порiвняльний аналіз соцiальних аспектів лексичного значення етикетних слів в українській, англiйській та угорській мовах дозволяє отримати відомостi про те, які саме компоненти соціальної дійсності позначаються на структурi лексичноі семантики етикетних слів, визначити ступінь обов'язковостi/факультативності соціальних компонентів семантики, а також виявити соціальну обумовленiсть національно-культурних стереотипів. 

Дослідження національно-культурного компонента в лексичній семантиці виступає суттєвим етапом проведення зiставного аналізу форм i засобів прояву етикету в трьох вiддаленоспорiднених і неспоріднених мовах. Так, етикетне вітання при зустрiчi, прощаннi або через іншу особу передбачає нахиляння голови чи верхньої частини тулуба незалежно вiд вiку, статі або суспiльного становища людини (уклін). Водночас українцям, на вiдміну вiд англійцiв та угорцiв, цiлком зрозумiлим є запрошення одвiдати хліба-солi підносити хліб-сiль, а також перестрiвати хлібом-сіллю (хліб-сіль). Вияв шани включає проведення церемоній, ритуалів, зрозумілих людям рiзних наций i їх передачу за допомогою виразів, що містять конотації. Механізм виникнення конотацій пов'язаний з підсиленням окремих аспектів значення часто за рахунок яскравої внутрішньої форми слова, на базi якої з'являються міцнiші й точніші асоцiації. Наприклад, кланятися (поклонитися, вклонятися) в пояс означае низько, шанобливо кланятися і виявляти покору (пояс), а словосполучення уклонятися до землі характеризує дуже низький уклін для вияву особливої шани (земля). 

В угорській та англійськiй мовах еквівалентами українських слів виступають іменники kalap (капелюх), föhajtás, meghajlás (уклін), kézcsók, csók, в англійськiй – kiss (поцілунок, цілування руки), üdvözlet, salutation (вiтання) та інші. Щоб вiддати шану померлому, уклоняються його праху (прах). Українцям, так само як англійцям і угорцям, добре знайомi національнi почуття, що полягають у виявi любові й поваги до свого народу, до його культурних надбань (почуття, 1оká1раpatriotizmus, culture). Саме слово людина містить у собі високий етикетний заряд, що відображається у виразах вважати за людину (поважати кого-небудь, рахуватися з кимось) ; мати за людей (ставитися з повагою) і розкриває етикетну семантику українських слів людина, люди та угорського ember. В англійськiй мовній системі їм вiдповідае лексична одиниця god на позначення найвизначніших людських якостей. Подібною конотацiєю характеризуються українське слово серце (душею і серцем) та угорське sziv для передачі щирих почуттів. У досліджуваній етикетній лексиці англійської мови семантичного відповідника цим словам не виявлено. 

Дослідження семантики етикетних слів украінської, англійської та угорської мов у парадигмi когнітивної лiнгвiстики дало можливiсть визначити вирішальну роль фразеологізмів у створенні мовних картин світу. Природа семантики фразеологiзмiв тісно пов'язується з практичним досвідом мовців, з культурно-історичними традиціями носіїв мов. Наприклад, вираз буде (прийде, зайде, настане) й на нашій (моїй) вулиці свято означає доможемося свого, здійсняться надії, сподiвання, переможе справедливость (свято), а не мати і за боже пошиття (пошиття) передає неповагу до людини, вважаючи її нi на що не здатною. 

Втрата авторитету, поваги позначаеться в українській мовi фразеологізмом падати в очах (око). В угорській мові йому відповідає стати на хибний шлях, що веде до безчестя: letér а becsület ösvényéröl (ösvény), а проведення нечесних операций з метою вигоди відображасться виразом zsebre dug (rаk, tesz) у семантиці слова zseb. 

Етикетнi слова в українськiй, англiйськiй та угорськiй національних культурах, незважаючи на свою специфику, характеризуються універсальними ознаками, на підставі яких проведено їх порiвняльно-зiставне дослідження. Указанi ознаки відображають єднiсть: 1) об'єктивного світу та людської свідомості як його частини; 2) ментально-психологiчних законів пізнання, що виступають основою лінгвістичних універсалій та важливих мовних законів і категорий та 3) специфічного генетичного коду людини. 

Зiставне дослiдження етикетних слів украінської, англiйської та угорської мов спирається на попередню обробку мовних фактів шляхом їх одномандатного опису з метою встановлення максимально можливої співвимiрностi матеріалу дослiджуваних мов та видiлення релевантних для зiставлення ознак, в основі яких лежать кількіснi та якісні параметри. 

Мета і результат зiставного дослiдження етикетної лексики в системах української, англійської та угорської мов полягає у визначеннi контрастивного співвiдношення етикетних лексичних одиниць і створенні максимально вичерпного характерологiчного опису етикетних ЛСП. Включаючи етикетні слова угорської мови у зіставлення з українськими та англійськими лексичними одиницями на позначення етикету і розкриваючи тотожності та розбiжностi системно-структурної органiзації ЛСП, семантичнi особливостi елементiв поля, їх рiзноманiтнi зв'язки всерединi лексико-семантичних полiв та з іншими полями в кожнiй мовi, етикетна лексика підтверджуе необхiднiсть і реальну можливiсть створення єдиної завершеної парадигми з цілiсною сукупнiстю структурних прийомiв, що поєднують досягнення порiвняльно-історичного, зiставного й типологiчного мовознавства. 

Лексико-семантичне зiставлення іменникiв на позначення етикету в українськiй, англійськiй та угорськiй мовах являє собою зiставлення матриць, побудованих у результаті вивчення етикетної семантики в лексичній системі кожної з мов, за ступенем полісемії етикетних слів і характером семного складу етикетних іменників. 

У роботi видiлено етикетне семантичне поле, представлене групою етикетних слоев, які в змiстовому вiдношенні визначають семантику одне одного, а також тематичну групу, що об'єднує етикетнi слова на позначення подібних предметів і явищ обєективної дійсностi (напр., назви форм вiддавання почестей, вітання, культової