Фактор особистості у формуванні та здійсненні зовнішньої політики у сучасній міжнародній системі

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

ГОЛОВИНСЬКИЙ КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

 

УДК: 327 + 316. 46

 

 

23. 00. 04 – Політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор ПОЧЕПЦОВ Георгій Георгійович Українська академія державного управління при Президентові України, завідуючий кафедрою інформаційної політики

Офіційні опоненти доктор історичних наук, професор ГОНЧАР Борис Михайлович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідуючий кафедрою нової та новітньої історії зарубіжних країн кандидат політичних наук, КОНОНЕНКО Сергій Володимирович Інститут світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук України, старший науковий співробітник відділу трансатлантичних досліджень

Провідна установа Національний інститут стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України, м. Київ.

Захист відбудеться 28 листопада 2002 року о 15. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 176. 02 в Інституті світової економіки та міжнародних відносин Національної Академії наук України, м. Київ, вул. Леонтовича 5.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної Академії наук України, м. Київ, вул. Леонтовича 5.

 

 

Актуальність теми. Вивчення ролі особистості у міжнародних відносинах в цілому та міждержавних стосунках зокрема, є відносно новою теоретичною проблемою міжнародних відносин, яка ставить під сумнів державоцентричний підхід до аналізу міжнародно-політичних процесів.

До сьогодні вплив фактору особистості на зовнішню політику держави не був предметом міжнародно-політичного аналізу. Велика стриманість у відношенні до теми фактору особистості, яку можна побачити в літературі, присвяченій міжнародним відносинам є результатом збігу теоретичних, ідеологічних та практичних причин, які широко сприяли утвердженню аксіоми про те, що особа існує поза предметом міжнародно-політичного аналізу.

Реалістична концепція міжнародних відносин, яка займає, особливо після Другої світової війни, домінуючі позиції у науці, розвиваючи спадок класичної лінії, що бере свій початок в працях Гоббса та Маккіавеллі, розглядає лише держави як метафізичні абстракції. Тому переважна кількість дослідників, що працювали у її рамках, цікавилися виключно урядами та їх субінститутами. Питання лідерства в теорії міжнародних відносин практично не підіймалося.

Спроби визначити роль та місце фактору особистості у різних концепціях світової політики, що створювалися безвідносно до даної проблеми, породжують необхідність перегляду кількох загальнотеоретичних положень. Головні труднощі такого перегляду полягають у тому, що постає необхідність порівнювати явища, які, на перший погляд, видаються несумісними. Які відношення можуть існувати між логікою індивіда та логікою міжнародної системи? Питання про взаємовідношення мікро- та макрополітичних рівнів набуває тут першорядного значення. Можливість впливу особистості на міжнародну політику, – хоча умови, за яких такий вплив стає можливим, його засоби та шляхи реалізації потребують детального уточнення, – виглядає цілком правдоподібно, і є цілком достовірною гіпотезою, найбільш вірогідним теоретичним наслідком якої, однак, на перший погляд, стає повна непередбачуваність у міжнародних відносинах.

Сьогодні дії кожного лідера, зміст їх політики, їх слова, – навіть те, що стає зрозумілим з їх слів, – кожного разу дають суперечливий поштовх до пошуку власних інтерпретацій аналітикам та спостерігачам. Статті та аналітичні довідки, що при цьому виходять друком, а також потрапляють на столи осіб, які приймають рішення, можуть суттєво різнитися, іншими словами, скільки аналітиків – стільки оцінок.

Сфері сучасних міжнародних відносин притаманний високий рівень складності та непередбачуваності. Кожне рішення, навіть короткострокове і з обмеженою сферою дії потенційно здатне породити наслідки, що в перспективі можуть загрожувати національній безпеці держави. Тому рівень ризику при прийнятті політичних рішень у сфері зовнішньої політики є значним. При цьому покладання політичного лідера виключно на власні знання, досвід, інтуїцію, а також компетенцію та досвід своїх радників і консультантів стає не просто необачним, а небезпечним.

Постає питання про залучення до аналізу сфери зовнішньої політики наукових методів, ступінь об'єктивності яких є на лад вищим за “суб'єктивні”, інтуїтивні методи, що базуються виключно на компетентності, досвіді, або особистих здібностях окремої особи.

Значна кількість подібних методів була розроблена фахівцями американських шкіл прикладної політології, теорії міжнародних відносин та інших, суміжних до них дисциплін. Суттєву вагу тут мають дослідження так званого особистісного, іншими словами суб'єктивного фактору, його ролі у формуванні національної політики та впливу на зовнішньополітичний курс держави – дослідження, – використовуючи одну з популярних концепцій політичної науки 19-го сторіччя, – “ролі особистості в історії”. Весь цей комплекс причин і обумовив вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української Держави” (номер державної реєстрації № 97128) та кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю “Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення та створення іміджу України у забезпеченні зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності (номер державної реєстрації № 97131).