Фактор особистості у формуванні та здійсненні зовнішньої політики у сучасній міжнародній системі

Визначена мета передбачає вирішення таких завдань дослідження:

виявити взаємозв’язки між зовнішньою політикою держави і стилем лідерства особи, яка її очолює; між суб’єктивними поглядами особи на світ, що її оточує та об’єктивними характеристиками зовнішнього середовища;

розкрити відмінності між політичним та управлінським рішеннями, лідерством та управлінням в сфері зовнішньої політики, зосередившись зокрема на дослідженні феномену харизми та питаннях легітимності дій лідера у сфері зовнішньої політики в очах громадськості;

продемонструвати чи спростувати залежність зовнішньополітичних рішень, що приймаються лідерами держави від внутрішньополітичної ситуації;

узагальнити методи дослідження особистості лідера у міжнародних відносинах та об’єднати існуючі методи дослідження з метою побудови інтегрованого психологічного портрета-моделі лідера, з метою отримання можливості пояснювати на цій основі його поведінку та прогнозувати його дії у майбутньому;

розкрити специфічний характер політичного лідерства у міжнародних відносинах та виокремити фактори, що могли би сприяти його дослідженню;

виявити, на основі аналізу сучасних моделей прийняття політичних рішень, особливості функціонування механізму прийняття рішень в умовах зовнішньополітичної кризи;

виокремити характеристики середовища прийняття зовнішньополітичних рішень, зокрема за умов зовнішньополітичної кризи, та продемонструвати суб’єктивну природу їх сприйняття особою, яка приймає рішення;

продемонструвати необхідність врахування фактору особистості при аналізі зовнішньої політики окремо взятої держави, особливо за умов кризи та перехідного періоду.

Об’єктом дослідження даної дисертаційної роботи є формальні політичні лідери, стан політичної системи за умов зовнішньополітичної кризи, взаємозв’язок об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають на зовнішню політику держави, мікро- та макрорівнів функціонування міжнародної системи.

Предметом дослідження є роль та місце формальних політичних лідерів в процесі здійснення та формування зовнішньополітичного курсу держави, їх діяльність під час зовнішньополітичної кризи.

Методологічна основа. Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні принципи об’єктивності, пріоритету фактів і практичної доцільності, які передбачають об’єктивне висвітлення і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел. При аналізі джерел для виявлення загальних і особливих рис у процесах та явищах автор використовував загальнонаукові методи – емпірико-аналітичний, логічний та проблемно-порівняльний. Для побудови психологічних портретів застосовані методи психолінгвістичного аналізу текстів політичних лідерів та наробки когнітивної психології.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у встановлені ступеню впливу на зовнішню політику держави фактору особистості. Наукове дослідження ролі особистісного фактору у світовій політиці є новою проблемою теорії міжнародних відносин, тому наукова новизна даного дослідження полягає також у поєднанні мікро- та макрорівнів аналізу функціонування міжнародної системи в єдине ціле. Таким чином була отримана змога краще пояснювати та прогнозувати зовнішню політику держави.

Виявлено, що за умов глобалізації світового процесу державоцентричний підхід до вивчення міжнародних відносин не може претендувати на роль єдино вірного. Прогнозування зовнішньої політики вимагає аналізу мікрорівня функціонування міжнародної системи.

Доведено, що фактор особистості у міжнародних відносинах реалізується головним чином через механізм прийняття зовнішньополітичних рішень на національному рівні. Функціонування системи прийняття зовнішньополітичних рішень за кризових умов суттєво відрізняється від її функціонування за звичайних умов: зменшується час на прийняття рішень, звужується коло задіяних у розробці рішення осіб, зростає рівень ризику і, відповідно, фактор суб’єктивного сприйняття ситуації починає відігравати значну роль.

Визначено, що формальний політичний лідер, який займає високе положення в ієрархії державного управління, здійснює особистий вплив на формування зовнішньополітичного курсу своєї держави, яким не можна нехтувати при аналізі її зовнішньої політики. Такий вплив обумовлено формально-посадовим положенням лідера, а також поточною ситуацією, у якій він знаходиться, таким чином їх дослідження є необхідною, але не достатньою умовою прогнозування дій лідера і, відповідно, зовнішньої політики держави. Достатньою умовою прогнозування дій лідера є науковий аналіз його особистості, наприклад, за допомогою психологічних методів дослідження “на відстані”.

Продемонстровано, що особистість лідера не є єдиним чинником, що впливає на його політичну поведінку, він постійно перебуває під впливом системних та інституційних обмежень як формальних, так і неформальних, але у кризових умовах вплив інституційних обмежень суттєво зменшується, а вплив суб’єктивного (психологічного) чинника збільшується.

Практичне значення дисертації визначається тим, що її основні наукові положення можуть бути використані в аналітично-дослідницькій роботі органів державної влади України на що є відповідне впровадження в практичну роботу. В його рамках опрацьовано науково об’єктивні методи дослідження політичного лідерства, що раніше не застосовувалися у вітчизняній політичній науці.

Матеріали та результати проведеного дослідження можуть бути корисними про подальшій розробці даної проблематики, а також в навчальному процесі при читанні нормативних і спеціальних курсів з теорії міжнародних відносин, політичної психології та інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньої політики України.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступах на науково-теоретичних конференціях Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 15 квітня 1998 року та 18 жовтня 2001 року, науково-практичній конференції Інституту міжнародних відносин (разом з Радою національної безпеки і оборони України) “Інформаційні війни і психологічні операції” 12 грудня 1998 року, науково-практичній конференції Української Академії державного управління при Президентові України “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” 29 травня 2002 р. Їх також було використано для ведення наукових