Філософія

Додаткова література: 2, 4, 5, 10, 11, 12, 14, 15, 21, 22.

 

Тема 12: Соціальна філософія

 

Мета роботи: засвоєння, закріплення, поглиблення і систематизація знань про:

• основні підходи до розуміння суспільства;
• форми організації суспільного буття;
• особливості буття суспільства;
• поняття соціально-етнічних спільностей людей та тенденції їх розвитку;
• місце людини у системі продуктивних сил суспільства;
• рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку;
• поняття та соціальні наслідки НТР;
• ноосферу як стадію розвитку біосфери.

Питання теми

Основні підходи до розуміння суспільства.

Форми організації суспільного буття.

Соціум як історичний процес. Предметність, діяльність і спілкування – форми існування соціуму.

Суспільство і природа як підсистеми об’єктивної реальності.

Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча система.

Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку.

Роль науки у розвитку техніки та суспільства.

Соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їх розвитку.

Людина як головна продуктивна сила суспільства.

НТР та його соціальні наслідки.

Ідеї В. Вернадського про ноосферу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Починаючи розгляд першого питання слід звернути увагу на те, що суспільство – надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання, яке постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм.

Термін «суспільство» у філософській, економічній та історичній літературі має щонайменше чотири різних значення:

окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку;

та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів.

сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто все людство в цілому.

суспільство певного типу взагалі, наприклад, феодальне, індустріальне.

Надзвичайна складність і високий динамізм суспільного життя створюють для суспільствознавців чимало труднощів;

визнання за неможливе пізнання його законів, відмова від законопошуковості й перехід до опису фактів, пояснення суспільства як системи факторів, що взаємодіють (Р. Арон, М. Вебер, М. Ковалевський, У. Ростоу та ін.).

пошук теоретичних моделей, які б адекватно відтворювали природу і сутність соціального (Платон, Аристотель, Конфуцій, Н. Макіавеллі, Х. Ортега-і-Гасет) й триває і досі.

пізнання на базі системного підходу (Л. Деман, К. Маркс, Парсонс, Ю. Хабермас, Н. Луман).

Розпочинаючи аналіз другого питання потрібно акцентувати увагу на відмінності термінів «суспільство» та «спільнота», яка визначається як форма спільного буття чи взаємодії людей, пов’язаних спільним походженням, мовою, долею та поглядами.

Суспільство – це надзвичайно складна, динамічна, багатоелементна система, сукупність взаємозв’язків цих елементів має назву «соціальна структура суспільства». Розуміння суті останньої передбачає виділення з величезної різноманітності структурних елементів суспільства тих і таких, що мають сталий і визначальний для його розвитку характер. До елементів соціальної структури можна віднести:

• людину – одиничне;
• людей (класи, нації, соціальні групи, раси, касти, стани, колективи, професійні групи тощо).

Поняття «суспільство» потрібно відрізняти від понять «народ», «нація» та «держава».

Народ – це форма спільноти людей, пов’язаних, насамперед, мовою та культурою, а також походженням.

Нація – це форма організації життя одного народу (чи декількох близьких), пов'язана з державністю, економічними, політичними та духовними відносинами людей.

Держава – основана на праві і законі форма організації життя народів і націй, продукт історичного розвитку людської цивілізації. Всі ці поняття взаємоперетинаються і зумовлюють розуміння одне одного.

Завершити розмову потрібно аналізом трьох основних підходів до пояснення суспільного упорядкування:

- натуралістичного;

- ідеалістичного;

- матеріалістичного.

При аналізі третього питання необхідно підкреслити, що людство ще не знайшло прийнятної і обґрунтованої відповіді на питання, що ж таке соціальне. Первинна якість соціального осягається через усвідомлення докорінної відмінності даного феномена від природно-тваринного світу:

тваринне життя здійснюється природним чином, тобто як існування;

людське життя здійснюється суспільним чином, соціальним як життєдіяльність.

Суспільне життя – це реальний життєвий процес людини (особи, соціальної групи, класу, суспільства), що відбувається в конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу свідомого перетворення дійсності.

Вся філософська традиція пронизана думкою про те, що найістотнішою ознакою людської діяльності є її свідомий характер, який проявляється у здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв’язками з ними та іншими людьми, над собою і своїм духом, заглиблюватись у себе з метою усвідомлення суті природно-суспільного й сенсу власного буття в світі.

Наостанок доцільно звернути увагу на те, що спілкування (взаємодія, суспільні відносини) є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.

При розгляді четвертого питання слід звернути на основні аспекти, які повинні бути розглянуті:

• суспільство і природа як підсумки об’єктивної реальності;
• функціонування суспільства як природно-історичний процес;
• географічне середовище і його роль в житті суспільства;

Відносини суспільства і природи є складною і багатоаспектною проблемою. Щоб зрозуміти і дослідити матеріальну систему «суспільство – природа», необхідно враховувати всю сукупність зв’язків, взаємовпливів і взаємовідносин, що утворилися й існують у географічній оболонці Землі.

Значний науковий інтерес становить питання про сферу взаємодії суспільства і природи. В сучасній науковій літературі ця сфера не має однозначної назви. Деякі автори називають її техносферою (А. Е. Ферсман), інші – біотехносферою (Ю. К. Плотніков), антропосферою (К. Н. Дьяконов), соціосферою (Е. В. Гірусов, А. Д. Урсул).

Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічного середовища