Філософія

Необхідно звернути увагу на геополітику – як політичну доктрину, яка абсолютизує роль географічного середовища у житті держави. Один із теоретичних засновників геополітики – німецький географ і етнограф Фрідріх Ратцель (1844-1904). Він розглядав народи (держави) як живи організми, які щоб жити і розмножуватись, мусять вести боротьбу за “життєвий простір”.

Вивчаючи п’яте питання необхідно зауважити, що уявлення про соціум як систему, безпосередньо пов’язане з аналізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія яких забезпечує цілісність суспільства і, навпаки, дисгармонія яких веде до суттєвих конфліктів і деформацій.

Поняття «сфера суспільного життя» відбиває різнопланові процеси, стосунки, цінності, інститути, фактори як матеріальні, так і ідеальні, об’єктивні і суб’єктивні. Сфера – це реальний процес людської життєдіяльності. Діалектика сфер суспільного життя розглядається нами як реальне життя суспільства в конкретно-історичних, соціокультурних та природних вимірах. Доцільно виділяти такі сфери суспільного життя: матеріальну; соціально-політичну; духовну; культурно-побутову.

Слід підкреслити, що усі сфери суспільного життя тісно взаємозв’язані, тому їх треба розглядати лише в єдності. Абсолютизація якоїсь однієї сфери суспільного життя призведе до створення деформованої моделі суспільства. В центрі кожної сфери, як і суспільства в цілому, має стояти людина, що охоплює всі сфери життєдіяльності, єднає їх.

При вивченні шостого питання необхідно звернути увагу на те, що у соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища:

• об’єктивні суспільні суперечності;
• продуктивні сили;
• спосіб виробництва та обміну;
• розподіл праці;
• дії великих мас людей, народів;
• соціальні революції;
• потреби та інтереси;
• ідеальні мотиви тощо.

Чільне місце серед них займає інтерес, який є реальною причиною соціальних дій, подій, звершень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп чи спільнот, які беруть участь у них.

Усі вони насамперед пов’язані з діяльністю людей. Найважливішою проблемою у широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз суб’єкта суспільного життя, яким виступає особистість, соціальні групи, етнічні спільноти

Аналізуючи сьоме питання необхідно враховувати, що зростання науки в суспільстві, її соціального престижу ставить високі вимоги знань про науку.

Сучасна наука досліджується у найрізноманітніших аспектах:

• політико-економічному;
• історико-науковому;
• наукознавчому;
• державознавчому;
• етичному;
• естетичному;
• прогностичному;
• психологічному тощо.

Необхідно підкреслити, що сучасна науково-технічна революція веде до подальшого усуспільнення праці. Але зараз цей процес стосується не лише форми праці, а й її змісту, внаслідок збільшення в праці людей питомої ваги цілепокладальних творчих, розумових функцій. Тим самим створюється передумова для подолання поділу праці на розумову та фізичну, що є глибинною технологічною причиною існування приватної власності на засоби виробництва та відчуження праці.

Наслідки науково-технічного прогресу далеко не однозначні, що знайшло своє відображення в концепціях інформаційного, індустріального та постіндустріального суспільства.

У зв’язку з цим надзвичайно актуальними стали проблеми етики науково-технічної творчості.

Вивчаючи восьме питання необхідно підкреслити, що соціально-етнічним спільнотам належить важлива роль у життєдіяльності суспільства. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних, зокрема національних та міжнаціональних відносин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючим загальний процес розвитку етносуспільного буття, соціуму загалом.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характеризувати як взаємовідносини людей, що належать до різних соціально-етнічних спільнот, які визначаються як більш-менш стійкі історично сформовані угрупування людей.

Оскільки етносуспільні відносини мають глобальний характер надзвичайно актуальним є глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних та суперечливих процесів розвитку соціально-етнічних спільнот, етносуспільного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Необхідно звернути увагу на такі соціально-етнічні форми спільноти людей:

• рід як форму спільноти людей, що заснована на кровнородинних зв’язках;
• плем’я, що характеризується кровнородинними відносинами, певною спільністю спів племінників, єдиною мовою, племінною самосвідомістю, спільними елементами первісної культури;
• народність, що характеризується спільністю території, єдиною мовою, елементами єдиної культури;
• нація, щодо сутності якої існують кілька теорій (психологічна, культурологічна, етнологічна, історико-економічна).

При вивченні дев’ятого питання необхідно відзначити, що суспільне буття являє сукупність реальних, об’єктивно існуючих зв’язків, відносин, форм спілкування людей, що відбуваються в процесі освоєння ними сфери етнонаціонального, міжнаціонального, загальнолюдського.

Етносуспільне буття є саморегулюючою і самоорганізуючою системою, що проявляється у таких ознаках як:

• нерівномірність;
• не лінійність;
• відкритість;
• здатність до постійної перебудови внутрішньої структури відповідно до зміни умов.

Необхідно враховувати, що функціонування етносоціального буття передбачає утвердження діалектичної єдності, органічної цілісності само відтворюваних форм, об’єктивних, природно-історичних чинників детермінації, упорядкованих і неупорядкованих, стихійних взаємин.

Зверніть увагу, що ці дві групи чинників, детермінант виступають як:

• дві сторони одного процесу;
• вони надають усій системі цілісності і діалектичної сталості, спрямовуючи її розвиток і вдосконалення у певне русло.

Розкриваючи десяте питання необхідно звернути увагу на те, що соціальна думка останньої чверті ХХ століття акцентувала увагу на виявленні особистісного сенсу прогресу, незвідного до поступової зміни соціальних форм устрою суспільства.

Увага приділяється передовсім питанням людського змісту соціальних структур і світоглядних позицій. Саме у даному контексті вирішується нині і проблема критерію суспільного прогресу, який вбачається в:

• положенні людини в суспільстві;
• рівні її свободи;
• соціальному самопочутті й цілісності особистості;
• ступені її індивідуалізації.