Фінансовий облік І

Можуть застосовуватися й інші розрахунково-платіжні документи, але за обов’язковим призначенням. Усі вони підписуються керівником і головним бухгалтером і засвідчуються гербовою печаткою підприємства.

Для синтетичного обліку операцій на поточних рахунках у банках використовується активний рахунок 31 «Рахунки в банках», а точніше субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і субрахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», на яких відображаються наявність і рух коштів, що перебувають на рахунках у банках і використовуються для поточних операцій.

Наявність і надходження коштів оформляються за дебетом, а списання – за кредитом цих субрахунків.

Підставою для відтворення операцій з наявності й руху грошових коштів на субрахунку 311 є виписка банку. У ній реєструються всі операції з надходження та списання коштів з поточного рахунка та показується їх залишок на початок і кінець дня. До виписки додаються розрахунково-платіжні документи, на підставі яких проведено операції.

Таким чином, виписка – це другий примірник записів з поточного рахунка підприємства, які здійснює банк.

На сьогоднішній день єдиної форми виписки не встановлено, тому в різних банках вона буде неоднаковою, але обов’язково слід вказувати залишки коштів на початок і кінець дня, операції з надходження та списання коштів, код банку (МФО), коди банків кореспондентів і кореспондуючі поточні рахунки з кожної операції.

Обробляючи виписку банку, необхідно мати на увазі, що для банку рахунки підприємства пасивні, а для підприємства активні, тому операції з зарахування коштів на рахунок для банку – це кредит, а для підприємства – дебет, а під час списання – навпаки.

Дані виписки банку на підприємстві перевіряються по суті й арифметично. У разі виявлення помилки про це обов’язково повідомляється банк, який їх виправляє в наступних виписках. Бухгалтерія підприємства відображає на рахунку 31 всі операції, які оформлені у виписці, навіть якщо вони помилкові. На підставі виправлень банку бухгалтерія підприємства також здійснює виправлення записів з рахунка 31.

Таким чином, записи у виписці й на рахунку 31 мають бути ідентичними.

Форми регістрів синтетичного обліку для відображення операцій за рахунком 31 (Журнал 1 і відомість 1. 2) за структурою такі ж, як і регістри для обліку операцій з рахунка 30 «Каса».

 

3. 3. Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Здійснюючи зовнішньоекономічну діяльність (експорт, імпорт товарів, спільну діяльність, орендні операції тощо), підприємства України – резиденти використовують іноземну валюту як засіб платежу з іноземними партнерами (нерезидентами).

Підприємства-резиденти (далі підприємства), що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відкривають валютні рахунки в установах банків, які мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Це, як правило, та сама установа, де підприємство має поточний рахунок у національній валюті, або інший банк.

Бухгалтерський облік валютних операцій ведеться в національній валюті України (гривні), при цьому він здійснюється щодо кожного виду валюти окремо (долари США, російські рублі, євро тощо).

Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ.

Для обліку операцій в іноземній валюті на рахунках у банку використовується субрахунок 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті», до якого на підприємствах, як правило, відкривають аналітичні рахунки (субрахунки другого порядку) :

3121 «Валютний рахунок у країні»;

3122 «Валютний рахунок за кордоном»

3123 «Транзитний валютний рахунок».

Записи на субрахунку 312 здійснюються на підставі виписок банку з валютних рахунків, які, як правило, відображають операції у валюті й у гривнях.

Безумовно, що для відбиття операцій використовуються належними чином оформлені документи, а саме:

технічна документація – паспорт на машини й устаткування, інструкції з монтажу;

товарно-супроводжувальна документація – сертифікати якості, пакувальні листи, комплектувальні відомості;

транспортно-експедиторська та страхова документація – залізничні накладні, коносаменти тощо;

складська документація – приймальні акти порту, докові розписки про приймання товарів тощо;

митна документація – вантажні митні декларації, довідки про сплату мита та митних зборів, податку на додану вартість;

розрахункові документи – рахунки-фактури, розрахункові специфікації, векселі, платіжні доручення тощо.

У методичному плані відображення операцій на субрахунку 312 здійснюється аналогічно з записами на субрахунку 311, тобто залишок валюти та її надходження оформлюється за дебетом, списання – за кредитом, у кореспонденції з різними рахунками відповідно до змісту операції.

У регістрах бухгалтерського обліку записи валютних операцій робляться одночасно у валюті та в гривнях (у чисельнику зазначається валюта, у знаменнику – гривні за курсом НБУ).

У зв’язку з тим, що курс гривні до іноземної валюти змінюється, валютні операції переоформлюються і це впливає на методику обліку.

Методичні засади обліку операцій в іноземній валюті регламентуються П (С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів».

Згідно з цим положенням під час первинного відображення валютної операції застосовується валютний курс на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат).

Статті балансу, які формуються в результаті валютних операцій, перераховуються в гривні залежно від того, є ці статті монетарними чи немонетарними.

У П (С) БО 21