Фінансовий облік І

Використання принципу обачності призводить до відображення активів за найнижчою з можливих вартостей і прибутків у найменшій з можливих розрахункових сум.

Зміст принципів нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що доходи і, відповідно, пов'язані з ними витрати визнаються у періоди, коли були отримані доходи і здійснені витрати, незалежно від руху грошових коштів.

Бухгалтерський облік, що ведеться на грошовій основі, передбачає реєстрацію операцій лише тоді, коли відбулася сплата грошових коштів. Доходи вважаються отриманими лише тоді, коли гроші отримані, а витрати визнаються лише при сплаті грошей. Використання цього методу суперечить загальноприйнятим бухгалтерським принципам і не дає точного відображення активів, зобов'язань, доходів, витрат та фінансових результатів діяльності підприємства, оскільки господарські операції відображаються не тоді, коли вони фактично відбулись.

При використанні принципу нарахування до доходів звітного періоду відносяться доходи, визнані у тому періоді, коли господарська операція, пов'язана з їх отриманням, відбулася. Наприклад, це доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, за яку покупці вже оплатили; доходи по відвантаженій у звітному періоді продукції, не оплаченій покупцями.

Витрати за принципом нарахування визнаються тоді, коли вони фактично були здійснені і за принципом відповідності – лише у зв'язку з отриманими доходами. Отже, відповідність доходів і витрат у звітному періоді досягається за умови, коли ми визнаємо не всі витрати, фактично здійснені у звітному періоді, а лише ті з них, які були здійснені для отримання фактично визнаних у цьому ж періоді доходів.

Достовірність фінансової звітності досягається за умови повноти висвітлення усіх господарських операцій, що відбулися у звітний період, їх фактичних та потенційних наслідків, здатних вплинути на рішення користувачів облікової інформації. Тому, окрім визначених форм фінансової звітності, підприємства складають пояснення (примітки) до неї, які допомагають користувачам краще зрозуміти зміст окремих подій, що вже відбулися або мають відбутися на підприємстві після дати складання балансу. Наприклад, дивіденди за звітний період, які будуть оголошені після дати балансу, слід розкривати у примітках до фінансових звітів.

Розкриттю у примітках підлягає також облікова політика підприємства.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікова політика формується підприємством з метою найбільш достовірного відображення в обліку активів, зобов'язань, капіталу, господарських процесів та їх наслідків. Облікова політика повинна залишатися незмінною, окрім випадків зміни чинного законодавства чи умов діяльності підприємства.

Дотримання постійності використання обраної облікової політики та визначення впливу її змін на фінансовий стан підприємства вимагає принцип послідовності.

Зміна обраної підприємством облікової політики можлива лише у випадках, обумовлених окремими П (С) БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Якщо підприємство вирішило змінити визначену ним оцінку запасів в межах варіантів, передбачених П (С) БО, воно повинне здійснити відповідні розрахунки, що показують вплив зміни методу оцінки на його фінансовий стан.

Дотримання протягом різних облікових періодів однакових принципів, методів і процедур сприятиме отриманню порівнюваної облікової інформації, яка дозволить приймати обґрунтовані рішення користувачами. Якщо у різні періоди підприємством будуть використані різні групування, оцінки, методи обліку, то отримана інформація стане незіставною і буде досить складно виявити вплив на результати діяльності підприємства зовнішніх факторів – зміни цін, зміни умов діяльності конкурентів та ін.

Усі операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Зміст господарських операцій або подій не завжди випливає з їх юридичної форми. Наприклад, якщо підприємство передало об'єкт основних засобів (автомобіль) іншому підприємству на умовах оренди з подальшим викупом (фінансового лізингу), то недостатньо розглядати наведену операцію як продаж автомобіля з відстроченням платежу. Ця операція з економічної точки зору є операцією надання кредиту, отже доцільно передбачити отримання застави на випадок того, якщо покупець передумає придбати автомобіль при завершенні строку оренди (наприклад, якщо автомобіль потрапить в автокатастрофу і його ремонт буде коштувати дуже дорого).

Принцип єдиного грошового вимірника вимагає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності у єдиній грошовій формі. Окремі операції відображаються в бухгалтерському обліку з використанням різних вимірників, однак для потреб узагальнення облікової інформації використання грошового вимірника є необхідним. Використання грошової оцінки також має деякі недоліки. Це обумовлено постійною зміною цін, за якими операції та їх наслідки відображаються в обліку. Тому слід періодично проводити переоцінку активів та раніше здійснених операцій. Якщо на дату звітності операція не може бути достовірно оцінена, то вона відображається поза балансом.

1. 7. Нормативне регламентування бухгалтерського обліку

Залежно від традицій, існуючої практики ведення бухгалтерського обліку та рівня регламентування можна виділити такі його основні моделі:

1. Британо-американська.

2. Континентальна.

3. Південноамериканська.

4. Інші.

Основною рисою британо-американської моделі є її орієнтація на інформаційні потреби інвесторів та кредиторів. Бухгалтерський облік практично не регламентується законодавче. Основні принципи розвитку цієї моделі були розроблені