Фінанси підприємств

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих фондів проводяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що витрати на ремонт орендованих основних фондів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не повинні включатися відрахування на кап. ремонт основних фондів. Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем.

 

Контрольні запитання і завдання для перевірки знань з теми:

 

1. Дайте визначення сутності основних фондів (засобів).

2. Оцінка основних фондів.

3. Класифікація основних фондів залежно від участі у процесі виробництва.

4. Поняття фізичного і морального зносу.

5. Назвіть показники забезпеченості підприємства основними фондами.

6. Показники, які характеризують стан основних фондів.

7. Показники ефективності використання основних фондів.

8. Сутність амортизації основних фондів.

9. Які Ви знаєте методи нарахування амортизації?

10.Сутність методу нарахування амортизації за податковим законодавством.

11.На які групи діляться основні виробничі фонди для нарахування амортизації за податковим законодавством?

12. Як визначається сума амортизаційних відрахувань за податковим законодавством?

13.Квартальні норми амортизації за групами основні виробничі фонди за податковим законодавством.

14.Як визначається балансова вартість відповідної групи основні виробничі фонди на початок звітного періоду за податковим законодавством.

15.Поняття індексації основних фондів і нематеріальних активів.

16.До якого терміну нараховується амортизація груп основних фондів за податковим законодавством?

18.Сутність капітальних вкладень

19.Назвіть джерела фінансування капітальних вкладень.

20.Суть підрядного і господарського способу будівництва.

21.Фінансування ремонту основних фондів.

 

 

Для виробничої діяльності підприємства, крім основних засобів, необхідні також предмети праці і грошові кошти, які охоплюються поняттям “оборотні активи”. В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних активів.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу.

Оборотні активи – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

Оборотні активи – це активи, які протягом одного виробничого циклу або календарного року можуть бути перетворені на грошові засоби.

Оборотними активам властиві три стадії кругообігу: грошова, виробнича і товарна.

На першій стадії здійснюється придбання необхідних виробничих запасів.

Під час другої стадії у процесі виробництва створюється готова продукція.

На третій стадії – стадії реалізації – товарна форма знову перетворюється в грошову, яка одночасно і є початковою стадією наступного обороту активів.

Кругообіг оборотних активів відбувається за схемою:

 

Г-Т…В…Т’-Г’

 

При цьому мета функціонування оборотних активів буде досягнута лише тоді, коли виконуватиметься рівність 

Г’ = Г + дельта Г, тобто коли відбувається приріст грошей у порівнянні з авансовою сумою.

На відмінну від основних засобів оборотні активи споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість повністю переноситься на виготовлений продукт. При цьому одна частина оборотних активів в речовій формі входить у створюваний продукт і набирає товарної форми (сировина, матеріали), а інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, проте в речовій формі в продукт праці не входять (паливо).

Структура оборотних активів – це питома вага окремих статей в загальній сумі оборотних активів. Структура оборотних активів має значні коливання в окремих галузях економіки. Вона залежить від складу витрат на виробництво, умов реалізації продукції, проведення розрахунків тощо.

Скажімо, у вугільній промисловості значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт тощо).

Легка і харчова промисловість характеризуються значною матеріаломісткістю продукції. Отже, тут значною є питома вага оборотних активів у запасах сировини і матеріалів.

Машинобудування та металообробка характеризується трудомісткістю, складністю виробничих процесів, тривалістю виготовлення продукції. Тому тут високою є питома вага незавершеного виробництва.

У нафтохімічній промисловості вагомою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси у цій галузі є нетривалими і значна частина виготовленого продукту знаходиться на шляху до споживача.

А в цілому по народному господарству в структурі оборотних коштів українських підприємств значну частку займає дебіторська заборгованість. Тому підприємствам потрібно намагатися укладати угоди з покупцями продукції на умовах попередньої оплати або оплати за фактом поставки, а також ширше використовувати такий вид фінансових послуг як факторингові операції.

Усі оборотні активи класифікуються таким чином:

1) за функціональним призначенням:

 оборотні виробничі фонди (активи, які приймають безпосередню участь у процесі виробництва);

 фонд обігу (активи, які залучаються до сфери обігу і безпосередньої участі у виробничому процесі не приймають);

2) за принципом організації:

 нормовані (для яких здійснюється розрахунок нормативу, тобто